Війна приносить безліч страждань, проте вчить цінувати прості речі та усвідомлювати важливі моменти в житті. Часто звичайна покупка чи випадкова зустріч може стати початком чогось нового. Так сталося з Петром та Мариною Дзедзурами, про що розповіли журналісти видання Вгору.
Від покупки ліхтарика до нових почуттів
Марина і Петро зустрілися в її рідній Миролюбівці, що на Херсонщині. Петро з перших днів війни став добровольцем у Збройних Силах України. Спочатку він служив у Миколаєві, а після звільнення Херсонської області його підрозділ перевели до сусіднього села. У кінці 2022 року Марина була розлучена і виховувала двох дітей — сина Ярослава, 8 років, та доньку Настю, 12. Вона працювала у непродовольчому відділі місцевого магазину, куди навідувалися й військові.
Залишившись наодинці з дітьми, Марина звикла бути самостійною. Вона не чекала на допомогу та сама ставала підтримкою для своїх дітей.
Коли село звільнили, Марина вперше за довгий час відчула полегшення. Вона почала ходити на роботу з усмішкою, радіючи зустрічам з військовими. Поступово її самостійність перетворилася на пишність, але доля підготувала для неї інші сюрпризи.
Одного дня один із побратимів Петра згадав про чудовий магазин у Миролюбівці. Хлопці вирішили поїхати на закупи, а Петро спочатку вагається, проте згадав про потребу в ліхтарику.
Прибувши до магазину, він побачив Марину, і між ними спалахнули почуття.
“Ми дивилися один одному в очі, і я забув, навіщо зайшов до магазину, а вона — про те, що тут взагалі робить,” — згадує Марина.
Командир, що супроводжував їх, помітив цю близькість і тихо сказав Марині: “А Петро у нас не одружений.” І згодом чоловіки пішли.
Від першої зустрічі до зізнання в коханні
Марина з нетерпінням шукала Петра серед покупців, проте його не було. Через кілька тижнів він несподівано завітав знову.
“Ми знову, як підлітки, ніяковіли й просто усміхалися,” — згадує дівчина.
Невдовзі Петро попросив її номер телефону, вдаючи, що хоче дізнатися про житло в селі. Вона здогадувалася, що це лише привід, та телефонувати довго не наважувалася, поки сама не зателефонувала.
“Спілкування з ним було таке легке, наче я знала його вже давно,” — розповідає Марина.
Невдовзі її син потрапив до лікарні. Петро підтримував Марину морально через телефон, адже його бригада перебувала в іншій місцевості.
Спілкуючись щоденно, вони почали усвідомлювати, що побут і відстань не стають на заваді їхньому зв’язку.
У ревнощах Марина відзначає: “Петро проявляв щирий інтерес до мого життя і дітей, і я зрозуміла, що він не вважає їх перешкодою.”
Коли у Петра нарешті потрапила відпустка, їхнє перше побачення було сповнене хвилювань.
“Коли цей рішучий чоловік побіг до мене з букетом троянд, я відчула, що закохалася,” — усміхається Марина.
Петро потім познайомився з дітьми, старався справити на них враження і швидко став їм близьким, адже вони також прагнули підтримки.
Невдовзі у них почалося спільне життя. Хоча бачились рідко, обидва знали, що можуть покладатися один на одного.
В липні на день народження Марини Петро зробив їй пропозицію, і вже в серпні 2024 року вони стали подружжям.
Батько Петра виявився доброзичливим до Марини, а сама вона радіє, що їхні родини стали близькими.
Подарунок, який змінив професію
До війни Петро працював у взуттєвій майстерні. Йому подобалося відновлювати взуття, тоді як Марина захоплювалася малюванням і робила манікюр. Петро помітив її талант і запропонував зайнятися цим професійно.
Марина спочатку сумнівалася, але Петро, не зважаючи на її зауваження, придбав необхідне обладнання і сказав: “Знайди курси, які подобаються, і вперед. Я вірю в тебе.”
Завдяки його підтримці Марина стала майстром манікюру і знайшла професію, яку полюбила.
У серпні 2024 року у них народився спільний син Вітя. Марина разом із дітьми живе в Миролюбівці, забезпечуючи відпочинок і підтримку.
Попри декрет, вона продовжує займатися манікюром. Петро служить у 123-й бригаді на Миколаївщині, а родина час від часу збирається разом у нього чи в Миролюбівці.
На думку Марини, притягуються не лише протилежності, а й люди з подібними поглядами. У стосунках з Петром вона зрозуміла, що сім’я є основою підтримки та взаєморозуміння.
“Петро довів мені, що сім’я — це основа, яка складається з підтримки, поваги й любові,” — зазначає Марина.
