Настолки щосуботи, арттерапія, групи підтримки, лялькова вистава, ремонт кімнат і новий мурал на ґанку – усе це відбувається у херсонській громадській організації «Молодіжний простір “МолоДіжка”». Вона продовжує працювати, попри постійні обстріли Херсона.
Як вдається зберігати мотивацію в умовах війни, розповів голова організації Володимир Рагульський.
– Пане Володимире, розкажіть, які проєкти нині реалізує «Молодіжка»?
– На даний момент «МолоДіжка» реалізує інфраструктурний грант від «Дому Європи» за підтримки Європейського союзу. Розширюємо функціональність молодіжного простору за рахунок ремонту і облаштування додаткових приміщень. Результатами поділимось в лютому чи навіть в березні 2026, зробимо невеличке нове відкриття простору. Познайомимо з функціоналом, який нарешті зафіксується як частина простору.
Також у нас з вересня 2024-го року діє клуб настільних ігор «ІгроДіжка», у межах роботи якого ми зібрали досить велику колекцію настолок та зустрічаємося щосуботи з іншими гравцями на ігродні. Чотири рази на рік ми обираємо гравця сезону за кількістю здобутих перемог. Іноді проводимо виїзні зустрічі в інших районах міста, на локаціях партнерів.
Зараз ще завершуємо проєкт «Глибинно: психоемоційна підтримка молоді», який тривав понад півроку. Починаючи з травня, ми разом з психологом організовували групи підтримки, арттерапевтичні заняття та лекції з BLP.
– Ви відновлювали мурал – що зображували чи просто поновлювали малюнок? Що закладали в цю роботу?
– Ми поновлювали малюнок, але на ньому з’явились і нові елементи, які відображають нашу реальність, оточуючі нас події. Тож, частина розпису на ґанку тепер відрізняється від попереднього задуму та ескізу. Якщо пам’ятаєте, малюнок був скомпільований з образів, які ми зібрали під час дизайн-сесії з херсонською молоддю в 2021-му, коли робили ескіз муралу. Головний образ композиції на ґанку ми трохи змінили. А ще з нового – розпис буде і всередині молодіжного простору, але це ви вже побачите згодом.
– Що для вас означає працювати з молоддю в місті, яке щодня живе під обстрілами?
– Працювати з молоддю – це працювати з майбутнім, допомагати формувати його. Це нелегко, бо великий відсоток молоді через ті чи інші фактори залишається інертною. Це водночас і проблеми, і суха констатація: активних завжди небагато. Інше питання, що ми намагаємось формувати ком’юніті активних навколо молодіжного простору, а це стає чимдалі складніше.
– Яку головну потребу молоді Херсона ви намагаєтесь закрити своєю діяльністю?
– У залежності від викликів та потреб. На даний момент схоже, що це ресоціалізація, формування ком’юніті, допомога молоді в живому спілкуванні один з одним, підтримка їхніх ініціатив, які, завдяки цьому спілкуванню й синергії, можуть виникнути.
– Щодо психологічного проєкту. З якими психологічними станами молоді ви стикаєтесь найчастіше?
– Стрес, страх, невпевненість, десоціалізація.
– Як відбувалися психологічні заходи: це було більше про розмову, підтримку чи навчання навичкам?
– Залежно від напрямку, бо проєкт «Глибинно» охоплював три різних. Там у нас була і розмова з підтримкою – під час груп підтримки, навчання навичкам подолання стресу та самодисципліни – на курсах BLP, просто розслаблення і творчий розвиток – на арттерапії.
– Чи важко молодим людям наважитися прийти на такі зустрічі?
– Важко, бо, знову ж таки, це про соціалізацію, – треба прийти в групу незнайомих людей і провести з ними якийсь час. Для когось складністю є навіть просто прийти, не те що провести час з незнайомими, а тим більше –розкритись перед ними і чимось поділитись.
– Про настільні ігри. Чому саме настільні ігри стали частиною вашої роботи? Це чиєсь хобі з команди чи орієнтувались на запит відвідувачів?
– Настільними іграми я займаюсь понад 20 років. Як учасник здебільшого, тепер вже – як організатор. Але з самого початку формування «МолоДіжки» як ініціативи настільні ігри у нас були присутні. Ми збирались у просторі по вечорам в п’ятницю і грали. Це було ще до повномасштабної війни. Зараз ми використовуємо ігри вже більше як інструмент соціалізації, на цьому базується проєкт «ІгроДіжка» – ресоціалізація молоді через настільні ігри, формування ком’юніті за спільними інтересами. Частково це працює, але є відтік, та іноді з’являються й нові члени. Тобто, в цьому плані поки нестабільно, що мене, як людину, яка грала багато років поспіль практично з одними й тими ж людьми, не дуже радує. Я звик до сталості. Звісно, навіть зараз у нас є декілька постійних гравців, включно з організаторами. Але цей проєкт у першу чергу ми задумували для інших людей, яким бракує спілкування, які втратили або ж і не мали друзів, яким потрібно час від часу відволіктися на якусь діяльність. За грою в настолки люди почуваються більш невимушено, бо це можливість провести час у компанії, не шукаючи спеціально спільних тем з новими знайомими, бо всі вже об’єднані як мінімум темою гри. Нам би дуже хотілося, щоб більше херсонців дізнавалися про «ІгроДіжку» і долучалися до клубу настільних ігор.
– В які ігри граєте?
– Граємо в різні: карткові, стратегічні, економічні, історичні. В патігейми менше, бо потребують іноді великих компаній – таке не завжди вдається зібрати. Пробували навіть в варгейми, та вони все-таки дуже обмежують кількість гравців. Я мрію, що колись ми зіграємо в скірміші, але то інший рівень, який потребує фінансового вливання. І поки якось не знайшли відгуку рольові ігри, бо вони в першу чергу потребують сталої кампанії, з цим поки проблематично. Зараз настільні ігри на одну сесію, яких може бути і не одна, а декілька, – найбільш оптимальний варіант. Ще не пробували колекційні карткові ігри (при тому, що такий ресурс в наявності є). Якщо вас цікавить походження ігор, то це як українські, так і іноземні, здебільшого європейські. Щодо локалізації, то фактично є неоголошене правило: граємо тільки в ігри української локалізації, тобто, українських видавців. Добре, що в нашій країні їх стає зараз більше, тож вибір достатній.
– Як ігри допомагають знизити рівень стресу та тривожності?
– Рівень стресу та тривожності знижується завдяки самому процесу. Ми намагаємось уникати ігор, в яких присутня військова тематика, хоча б війни сучасної. Але це складно, бо є багато хороших історичних ігор, де військова тематика є складовою, і вони людям подобаються. Це така умовна м’яка неформальна освіта з одного боку, з іншого – повний ескапізм. І ось цей ескапізм є ключовим в зниженні рівня стресу та тривожності.
Тут, навіть, наведу приклад «Лузітанія ХХІ» – гра, де ти граєш за римського генерала, який формує легіон для наступного військового походу імперії. Здавалося б, воєнна тематика, мілітаризм присутній, імперськість теж, але є гумор, є іронія, які допомагають стесувати все це. Ну і «історичність», відчуття того, що це було колись давно і все дуже утровано. Ця гра, здавалось би, з таким набором не дуже популярних тематик серед молоді, є однією з найулюбленіших у гравців. Вона подобається людям, формує ескапізм, бо пропонує нестандартну роль гравцю – і це заходить!
– Яка атмосфера панує на таких зустрічах у місті на лінії фронту?
– Мені здається, у нас дружня атмосфера в першу чергу. Та, звісно, багато залежить і від компанії, яка зібралась, і від самої гри, якщо ми говоримо про ігрові сесії «ІгроДіжки».
– З якими викликами ви стикаєтесь, працюючи в умовах постійної небезпеки?
– Безпекова ситуація, в першу чергу. Часто люди бояться пересуватись містом. Іноді так трапляється, що захід відбувається без електрики, та ми не відміняємо, все одно проводимо, бо так чи інакше маємо вже якісь відпрацьовані дії на кожну непередбачувану ситуацію. Найгірше – це коли люди не приходять на захід без якоїсь очевидної причини, навіть якщо були зареєстровані. Це виснажує морально.
– Чи були моменти, коли хотілося зупинити діяльність? Якщо так, то що допомагало продовжувати?
– Бували випадки, коли люди просять організувати захід, а потім не приходять на нього. Це демотивує, бо ми ж робимо це не для себе і не для статистики, а для людей. Ми організовуємо заходи, вивчаючи запити відвідувачів. Бувають, звісно, різні причини й обставини, чому людина не може прийти, це зрозуміло. Але якщо говорити, наприклад, про складність пересування містом, то ми так само добираємося з інших районів Херсона у молодіжний простір на громадському транспорті, ніхто з команди не живе поруч, так само ризикуємо, приділяємо свій особистий час. Іноді це звичайний форс-мажор, але часто це також про відповідальність і про те, наскільки люди поважають працю інших.
Попри це, ми продовжуємо діяльність, бо позитивних моментів все-таки значно більше. Не лише заради щирих емоцій відвідувачів, хоча вони завжди підтримують, і радієш, коли збирається гарна компанія. Перш за все, це ніби гра у довгу. Ми хочемо, щоб навколо «МолоДіжки» поступово формувалося ком’юніті, об’єднане спільними цінностями, мріями, баченнями. Так було, коли ми тільки почали облаштовувати молодіжний простір незадовго до повномасштабного вторгнення: люди тримались один одного, творили щось спільне – і це було прекрасно.
– У Вас розширилась команда – хто долучився?
– З квітня долучилися дві нові членкині, Альона та Злата. Та, не дивлячись на розширення команди, нам і досі іноді бракує рук. Ми завжди відкриті для нових волонтерів. Іноді волонтерство стає проміжним етапом для членства в організації, бо це можливість краще познайомитися з її діяльність, з командою і зрозуміти, чи хочеш займатися громадською діяльністю у подальшому, втілювати свої проєкти, маючи для цього відповідний ресурс.
– Що допомагає вашій команді не вигоріти?
– Як на мене, не існує універсального методу запобігання вигоранню. Головне: не згоріти моментально. Нам допомагає у цьому задоволення й натхнення від вдало реалізованих задумів. Коли розумієш, що проєкт був дійсно потрібним людям, отримуєш багато відгуків. Серед таких проєктів, наприклад, освітня лялькова вистава для молоді «Айдар і доросле життя», ідея якого переросла з жарту в чаті команди про те, що іноді нібито звичні речі треба пояснювати молодим людям на пальцях. Так ми і зробили буквально – з допомогою ляльок, якими керували. А ще допомагає спільно проведений час з командою в більш безпечному місці, де можеш відволіктися від щоденних справ, відпочити, поспілкуватися більше. Цього року у нас була така можливість під час стажування громадської організації в Івано-Франківську в ГО «СТАН».
Так чи інакше, але всі ми поступово вигораємо. Життя у Херсоні таке, що люди мають постійно перебувати у стані «тримаємося». Це психологічно й емоційно виснажує. Нам же, як команді, навпаки необхідно мати додатковий ресурс, сили і натхнення для нових ідей, реалізації проєктів і надлишок енергії, щоб ділитися нею з іншими.
– Чи отримуєте ви підтримку від міста, партнерів або міжнародних організацій?
– Ми маємо співпрацю та партнерство з управлінням молоді та спорту міської ради, адже у нас однакова пріоритетна цільова аудиторія – молодь. Вони готові допомагати, але мають обмежений ресурс, тож, не завжди можуть допомогти тим, чим треба. Як правило, це не фінансова допомога, а більше методична, інформаційна, організаційна. Також маємо дуже важливу для нас підтримку від управління культури міської ради. Наш молодіжний простір облаштовано на базі частини приміщень однієї з бібліотек Херсонської централізованої бібліотечної системи, яка, у свою чергу, підпорядкована управлінню культури. Це водночас і допомога міста, і взаємовигідна співпраця: ми маємо у своєму розпорядженні простір, на базі якого реалізовуємо більшість проєктів, і залучаємо нових відвідувачів та грантові кошти на ремонт бібліотечних приміщень, облаштування меблями й необхідним обладнанням.
Щодо міжнародних організацій – постійного партнера чи донора ми на цей час не маємо. Значна частина грантових конкурсів, які ми відслідковуємо, не поширюється на Херсонщину, у першу чергу, через безпекові ризики. Та все ж вдається залучати фінансову підтримку міжнародних організацій на реалізацію більшості наших проєктів. Як я вже згадував, зараз ми ремонтуємо молодіжний простір завдяки фінансовій підтримці «Дому Європи».
– Які плани має «Молодіжка» на найближчий час?
– Найближчі плани – закінчити ремонт і дооблаштування молодіжного простору, у тому числі додаткових приміщень, розширивши його функціонал. Тому ми також плануємо працювати над залученням і розвитком волонтерів, розширенням партнерств для наповнення вже оновленого простору новими активностями. Крім того, хочемо надавати можливість молоді реалізовувати власні задуми на базі молодіжного простору, за допомогою ресурсів та організаційної підтримки «МолоДіжки».
фото надані ГО «Молодіжний простір “МолоДіжка”»
Місто Сонця – інформаційне видання, новини Херсона, Херсонщини, Події Херсон, Херсонські новини, Україна.
