“Думала, вас більше не буде – взяла драбину”, – сміючись згадує Богдан, монтажник однієї з херсонських інтернет-компаній. Попри жарт, у цій ситуації мало що веселого.
Щоденно, незалежно від погоди – чи то холод, чи спека, – працівники компанії ремонтують лінії після обстрілів чи природних катастроф, підключаючи і перепідключаючи абонентів. Вони забезпечують зв’язок для херсонців та жителів області.
Сьогодні один із таких днів ми провели разом з ними.
Олег і Богдан – монтажники, готові поділитися своїм звичним робочим днем і відкрити секрети інтернет-технологій.
“Уявіть, сигнал мандрує дротами, і тут – бам! – у людини відкривається YouTube!”, – із захопленням говорить Олег, маневруючи за кермом.
“То ви херсонські маги?” – питаю я.
“Виходить так”, – скромно відповідає Олег.
Він також згадує про свій досвід роботи на Новій Пошті, на СТО і в театрі Куліша – як монтажник сцени.
Сьогоднішнє завдання – перевести абонента з “витої пари” на “оптику”. Це популярне рішення, адже новий інтернет забезпечує швидкість навіть без електрики.
“Найважче в нашій справі – це очікування”, – говорить Богдан, поки ми танцюємо на морозі, незвичному для Херсона. Зранку градусник показував -6, але на дотик -12.
Хлопці жартують і обговорюють плани на день. Дізнавшись про обрив проводів у центрі Херсона, я намагаюся вмовити їх поїхати на цю локацію. Це може бути цікаво.
Олег швидко домовляється з керівником, оскільки також віддає перевагу роботі на вулиці, а не в під’їздах. Проте спочатку потрібно виконати два замовлення.
Прибуває клієнт, і хлопці дістають жовтий ящик з інструментами, кабель і направляються на верхній поверх звичайної багатоповерхівки.
Один за одним змінюють дроти – вимірюють, відкушують плоскогубцями, і я бачу оптоволокно, через яке тут все і відбувається. Воно нагадує риболовну волосінь.
Богдан зварює його спеціальним пристроєм, радіючи моєму захопленню.
Коли робота в під’їзді завершена, спускаємося і вирушаємо на вулицю. Хлопцям ще належить попрацювати в приватному секторі.
Тут абонентка змінює провайдера. Шукаємо невеличкий будинок на засніженій вулиці Сухарка. Сонце вже гріє, але з Кошової дує холодний вітер.
Поки Олег тягне драбину, Богдан згадує про той випадок: “Працювали хлопці біля Перекопської, і в них прилетіло. Вони сховалися, драбину залишили. Коли обстріл вщух, драбини вже не було. Знайшли її у бабусі, вона сказала, що подумала, вас вбило, і вирішила драбину забрати.”
На запитання про роботу в небезпечній зоні, хлопці відповідають: “Важко”. Не завжди виходить виїхати, і часто доводиться ховатися від ворожих дронів.
“Холодно, ізоляція ледве тримається”, – вказує на кабель Богдан.
Біля приватного будинку Богдан меланхолійно розмотує кабель, у фоновому звучить далекий вибух і гавкіт собак. Канонада наростає, але звуки йдуть з відстані.
Хазяйка будинку приносить хлопцям каву. Кажуть, таке відбувається доволі часто – з п’яти клієнтів хтось один часто пропонує.
“І під час обстрілів просять ховатися. Це дуже приємно”, – усміхається Олег.
Богдан згадує, як працював на цій вулиці восени, коли до їх автомобіля прилетів дрон. На щастя, подружжя, що їхало на роботу, залишилося неушкодженим.
“Отак закрутило машину, ми почали її відтягувати”, – показує він відео на телефоні.
Після ще кількох історій, які я не розповім, вирушаємо до машини. Їдемо до колишньої площі Ганібала, нині названої Незламності. Дорогою бачимо дерево, яке впало на провода після вітру.
Коли приїжджаємо, вже працюють “Парки Херсона”. І діловито ходить “батя”, впізнаючи мене, бо не раз бачив на місцях прильотів. Оказується, це батько Богдана, який часто працює з сином.
“Так, натворило… – говорить Олег, закурюючи. – Ми на такі ремонти часто виїжджаємо – майже кожен день. А взагалі, за ніч у нас 2-3 аварії через обстріли. Такі сусіди.”
Працівники “Парків” в швидкому ритмі завантажують поламані дерева у кузов вантажівки, а хлопці розпочинають скручувати пошкоджені проводи. Батько активно керує і піднімається на драбину, щоб натягнути нові проводи. Потрібно замінити кілька сотень метрів.
Жінка, що проходила повз, зупиняється і спостерігає за роботою монтажників, але швидко відходить за своїми справами.
У той час Богдан, використовуючи свій спеціальний пристрій, паяє оптичний кабель. І зовсім скоро знову загориться інтернет у квартирах херсонців, які більше ночі сиділи без зв’язку.
Час повертатися – робочий день закінчується.
У офісі компанії розповідають, що в них працює 10 бригад: деякі обслуговують область, інші – практично тільки Херсон. На кожну бригаду припадає до тисячі абонентів.
До війни кожна бригада відповідала за свій район, а зараз вони пересуваються між різними зонами.
Ми прощаємося. Завтра у хлопців новий робочий день, і я сподіваюся, що вони проведуть його без обстрілів і зі смачною кавою. Адже поки вони працюють, місто має зв’язок. І хіба це не магія?
