У 1926 році Херсонський обласний краєзнавчий музей розпочав серію інформаційних публікацій, присвячених 65-річчю Національної премії України імені Тараса Шевченка. У цьому циклі зосереджено увагу на видатних особистостях Херсонщини, які зробили внесок у літературу, театр, кіно, музику та образотворче мистецтво і стали лауреатами цієї відзнаки.
Шевченківську премію засновано 20 травня 1961 року Постановою Ради Міністрів УРСР як Республіканську премію для визнання видатних творів у всіх сферах мистецтва. У 1999 році премія отримала свою сучасну назву – Національна премія України імені Тараса Шевченка.
Перша публікація цикл розпочнеться з історії українського актора театру та кіно, Народного артиста СРСР, лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка Євгена Пономаренка (1909-1994).
Євген Пономаренко: життя в мистецтві
Євген Пономаренко з’явився на світ 9 березня 1909 року в Херсоні. Він зростав у творчій родині: його батько, бухгалтер за спеціальністю, та матір, які мали відношення до театру через рідних та знайомих, намагалися залучити його до мистецтва. Свої перші етапи він проходив у херсонському театрі, де йому сподобалися виступи на сцені.
Свою акторську кар’єру Євген розпочав у 1926 році в Одеському українському драматичному театрі, де залишався протягом десяти років і виконав безліч різнопланових ролей. Проте Академічний український драматичний театр ім. І. Франка став його основною творчою домівкою на кілька десятиліть. Тут він створив незабутні образи, підкоривши глядачів своєю майстерністю.
Пономаренко проявив себе як універсальний актор, здатний втілювати як героїко-романтичні, так і реалістичні персонажі. Серед знакових ролей – дон Карлос, Олег Кошовий, Тарас Шевченко та багато інших.
Він також знайшов успіх у кінематографії, знявшись у знакових фільмах, таких як «Кармалюк», «Нескорені» та інших. Драматург Олександр Корнійчук підкреслив його широкий діапазон таланту та вміння передати емоції через сценічну мову.
Загалом він зіграв понад 150 ролей у театрах і знявся в 15 фільмах. У 1971 році Пономаренко разом з колегами був удостоєний Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка. Вистава «Пам’ять серця», яка стала культовою, висвітлювала складності любові та людських почуттів на тлі війни.
В особистому житті Євген Пономаренко був щасливий. Його дружина, акторка Наталія Ужвій, була його великою любов’ю. Вони разом прожили понад 50 років, і після смерті дружини у 1986 році, Євген відмовився від роботи в театрі. Він помер у 1994 році після тривалої хвороби.
У січні 2026 року Київський Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка святкуватиме 106-річчя. Театр продовжує якісно реалізовувати традиції української драматичної сцени, а пам’ять про Євгена Пономаренка, як легенди театру, залишиться в історії.
