Російські окупанти вбили українську евакуаційну групу, незважаючи на оголошене «великоднє перемир’я».
У районі Гуляйполя Запорізької області ворог атакував FPV-дронами групу українських військових, які здійснювали евакуацію поранених. Шанси на порятунок у хлопців були вкрай низькими, оскільки вони опинилися у відкритому полі.
***
11 квітня відбувся 72-й обмін, в рамках якого до України повернувся 24-річний мешканець Херсона Микола Щербина. Він провів три з половиною роки в російському полоні.
***
Попри повідомлення про «Великоднє перемир’я», російські війська продовжували обстрілювати Херсон з повітря. Також зафіксовано три невдалі штурмові атаки в напрямку Антонівського мосту та острова Білогрудий.
Однак, незважаючи на непрості обставини, у храмі відбулася святкова служба, а на вулицях можна було зустріти людей з кошиками та освяченими пасками. Життя триває, і жителі Херсона щодня це підтверджують.
***
Я не пам’ятаю свого першого Великодня у Львові (цей вже третій), але чітко згадую минулий свято у Херсоні, в умовах окупації: тоді не було ні бажання готувати, ні виходити з дому, хоча погода була хорошою. Процес відзначення святочних днів тоді затмило відчуття страху і безпорадності. Цей Великдень відзначається також у непростій обстановці. Перша новина, яку я зранку прочитала, була про розстріляних полонених. Нещодавно спілкувалася з жінкою, у якої на війні загинув син, і вона сказала: “…Раніше пекла паски, готувалася до свята. А тепер — немає для кого. Свято втратило значення…”
Я розумію її відчуття і співчуваю. І молюся, як можу. Прагну не дозволити собі відчути, що свято «не на часі». Адже воно символізує перемогу добра над злом — перемогу, у яку ми всі віримо та на яку чекаємо.
***
Близько 13:20 у центральній частині Херсона стався вибух — чоловік підірвався на російській міні.
***
Можу з упевненістю сказати, що святкувати вдома значно краще, адже я маю з чим порівняти. Бажаю цього всім, і ще більше — затишку у мирній Україні!
