Білгород-Дністровський, відомий також під назвами Тіра, Аккерман і Четатя-Албе, є одним з найстаріших міст України з багатою морською торговою історією. У античні часи Тіра була важливим торгівельним партнером елліністичних держав. Проте в III-IV століттях нашої ери через готську навалу місто фактично занепало, перетворившись на рибацьке поселення.
Генуезький період
Відродження торгівлі на Дністрі відбулося завдяки активності генуезьких купців, які почали освоювати регіон в кінці XIII століття. Відомий документ з Каффи містить згадку про кредит у 800 срібних монет для купівлі товарів в Мальвокастро, що свідчить про раннє функціонування торговельної факторії на території сучасного Білгорода-Дністровського. Генуезький Банк святого Георгія підтверджує експорт зерна з Монкастро до Каффи за вигідною ціною.
Генуезька торгівля також охоплювала работоргівлю, щорічно до 2000 рабів, включаючи татар і русинів, продавали в Монкастро. Згідно зі звітами, у 1438 році понад 30 суден з рабами було відправлено до Константинополя. Ціни на рабів за 70 років зросли з 23–40 до 80 дукатів, і спеціалізація рабів також змінилась залежно від їхнього походження.
Торговельні зв’язки
У 1386 році чинник генуезького контролю над Монкастро може зменшуватись, про що свідчить відправка посланців до молдавського господаря Петра І Мушата. За даними договору 1437 року, з міста відправлялися судна з хлібом до Венеції. Археологічні знахідки підтверджують ці факти, зокрема, монети та рештки кераміки показують наявність міцних торгових контактів з іншими регіонами.
Османський період
Після завоювання в 1484 році Аккерман став важливим торговим портом Османського султанату. У 1490 році місто прийняло велику кількість суден, що доставляли товари з різних країн. Османська імперія інтегрувала Аккерман у новий торговий маршрут, по якому через місто проходили різноманітні товари.
Конкуренція на ринку работоргівлі зросла, Аккерман стає важливим центром цього бізнесу в Північно-Західному Причорномор’ї. Багато рабів, що продавались, були походженням з ногайців, валахів та молдаван.
Торговий розвиток в російській імперії
Повернення до активної торгівлі у Аккермані відбулося у 1818 році, коли порт знову став придатним для прийому суден. Однак у 1840-х роках відбувся спад, зумовлений зростанням торгівлі в Одесі. З 1856 року Аккерман став важливим транзитним вузлом для бессарабської продукції, зокрема солі та збіжжя.
У 1870-х роках торгівля пшеницею зросла, проте вже 1890-х роках подальший розвиток затримувався через будівництво Кишинівської залізниці, що спростило доставку товарів до Західної Європи.
Занепад Білгорода-Дністровського
На початку XX століття дністровська торгівля зіткнулася з новими викликами. Проект з будівництва морського порту на початку 1900-х років не отримав підтримки, що призвело до подальшого занепаду міста. У 1914 році уряд прийняв рішення щодо розвитку інфраструктури порту, проте з початком Першої світової війни ці плани були частково реалізовані.
Андрій Шевченко
