Втратити все через війну та знайти в собі сили для нового початку. Сім’я Дишкантів — переселенці з прифронтового Станіслава. Внаслідок постійних обстрілів їхній дім був цілковито знищений. У січні 2025 року родина переїхала до Галицинівської громади на Миколаївщині, вивізши з собою лише одну свиноматку.
Про складнощі переїзду, пристосування на новому місці та відновлення свого господарства Тетяна Дишкант поділилася у коментарі для журналістів “Суспільного”.
На новому місці переселенці орендували напівзруйновану будівлю з правом викупу. Чоловік і син Тетяни власними силами полагодили дахи, упорядкували приміщення та з нуля збудували вольєри для тварин.
Сьогодні на фермі Дишкантів кипить життя. Тот сама свиноматка, яку евакуювали, вже привела потомство на новому місці.
У плантації нині налічується близько 50 свиней. Дорослі особини та малюки утримуються у різних загонах. Для новонароджених облаштували спеціальні ясла з червоними лампами, що забезпечують теплоту і комфорт. Крім свиней, на фермі вже містять корів, овець і маленьке теля.
На фермі працює фактично вся велика родина. Кількість роботи зростає щоденно, оскільки підприємство швидко розвивається.
“Те, що підростає, ми переробляємо. А те, що народжується, плекаємо,” – усміхається Тетяна.
Вести агробізнес під час війни — надзвичайно складна справа. Основні труднощі виникають через ворожі дрони та постійне зростання цін на корми і матеріали. Минулого року родина ще збирала урожай на рідній землі в Херсонській області. Цього року сіяти поля там неможливо через загрозу. Придбати ж зерно стало вкрай важко, адже через знищення посівів ціни значно зросли.
Проте, незважаючи на всі виклики воєнного часу, переселенці зі Станіслава не здаються і стають прикладом для інших. Місцева влада Галицинівської громади робить усе можливе, аби підтримати переселенців у процесі адаптації.
“Ми намагаємося допомогти їм з розселенням. Це дійсно складно. Але більшість жителів продовжують займатися своїми справами. У нас вирощують і курей, і свиней, мають корів і займаються бджільництвом,” – зазначила староста сіл Лимани та Лупареве Наталія Панашій.
Вона також підкреслила, що такі люди демонструють вражаючий приклад для місцевих мешканців, проявляючи справжню силу духу і жагу до життя в непростих умовах.
