Родини осіб з інвалідністю, які після початку широкомасштабної війни були вивезені з інтернату в окупованих Олешках, вже четвертий рік не можуть дізнатися про їхній стан. Деякі родини виявилися без жодного зв’язку зі своїми близькими, а гуманітарні організації повідомляють про відсутність міжнародних механізмів для їх повернення.
Про це інформує видання The New York Times.
Ганна Замишляєва є однією з тих, хто продовжує шукати свого сина, Антона Волковича, котрий має тяжку інвалідність. Він перебував у спеціалізованому закладі в Олешках, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Пізніше його разом із іншими вихованцями перевезли в інші окуповані райони без повідомлень родичам.
“Не знаю, де мій син, що з ним сталося, чи живий він,” — зазначила жінка на пресконференції в Києві.
Разом з нею про своїх рідних розповіли ще дві жінки, які розшукують 22-річну Марину та 26-річну Анну, котрі також мешкали в Олешківському інтернаті і після окупації були вивезені.
Згідно з даними нідерландської гуманітарної організації Emile Foundation, до початку війни в інтернаті проживала 101 особа. Лише 13 з них були забрані своїми родинами на початку вторгнення.
В результаті тривалих пошуків організаціям вдалося встановити долю 46 осіб, які проживали в інтернаті. Відомо, що четверо з них загинули на початку війни, а решту перевезли до інших спеціалізованих закладів на окупованій території Херсонщини. Чимало людей також вивезли до російської Пензи.
Фонд підкреслює, що навіть після встановлення місця перебування людей, їх повернення додому залишається вкрай складним. Основною причиною є відсутність міжнародного гуманітарного механізму, що дозволяє евакуювати осіб з інвалідністю з окупованих територій або Росії.
Представники організації зазначають, що для повернення цих людей необхідні окремі гуманітарні канали та міжнародні посередники.
Раніше Міжнародна комісія ООН заявила, що вивезення українських дітей з тимчасово окупованих територій з боку РФ є злочином проти людяності. Затягування їх повернення в Україну комісія також вважає воєнним злочином.
Андрій Колісніченко
