11 липня в Одеському музеї західного і східного мистецтва відкрилася виставка “Херсон: НЕ/вкрадене”, присвячена колекції, яку було викрадено окупантами з Херсонського обласного художнього музею.
На заході була присутня фотокореспондентка Інтента.
Кураторка проєкту Олена Балаба зазначила, що ідея виникла в 2024 році з метою дослідити, які саме твори було викрадено.
“Спочатку ми прагнули підтримати музей та його співробітників”, – розповіла Балаба.
Вона почала аналізувати вкрадену колекцію і звернулася до художників з Києва з пропозицією створити не копії чи репліки, а художні студії для вивчення втрачених творів.
Першим до ініціативи долучився відомий український художник Матвій Вайсберг, який зобразив вид з Херсона, зокрема, Херсонський річковий порт.
Згодом до проєкту приєдналися митці з різних міст, включаючи Одесу, Львів, Харків, Дніпро та Запоріжжя.
Кураторка підкреслила, що проєкту ще є відкритим для нових учасників.
На сьогоднішній день виставка презентує 42 роботи 21 сучасного українського художника, частина з яких створила кілька творів на підтримку Херсонського художнього музею.
“Всі роботи унікальні, і це створює враження справжньої музейної колекції”, – зазначила Балаба.
Співкуратор виставки Олексій Баула роз’яснив значення проєкту.
“Окупантам не вдасться вкрасти нашу культуру, адже культура формує нас”, – зазначив він.
Серед тих, хто надихнув проєкт, була мешканка Херсона Роза Топанова. Вона підтримала ініціативу, оскільки з дитинства була знайома з музеєм і його колекцією.
За словами Топанової, навіть якщо викрадені роботи затримаються на повернення, музей має продовжувати існувати та розвиватись.
“Музей – це не лише його приміщення, важливіші фонди і експонати”, – підкреслила вона.
Художник Матвій Вайсберг зазначив, що роботи, створені для виставки, будуть передані музею, а сама експозиція символізує підтримку українських митців.
“Це демонстрація безперервності української культури та єдності, адже митці з різних міст взяли участь”, – підсумував він.
Організатори акцентують увагу на важливості регіональних музеїв, наголошуючи, що в умовах війни культурні установи, які формують колективну пам’ять, потребують особливої підтримки.
Ірина Глухова
