Житель Херсона взяв на перетримку мексиканського тарантула і захопився розведенням павуків
херсонець Володимир Кислий взяв на перетримку мексиканського тарантула на ім’я Сільф, коли його знайома виїжджала з міста під час тимчасової окупації. Чоловік поборов страх перед павуками та захопився їх розведенням.
Сільф — це червоноколінний павук-птахоїд виду Брахіпельма Смітті, відомий також як мексиканський тарантул. Вік павука становить чотири роки, два з яких він живе у Володимира Кислого.
“Я побачив об’яву у знайомої дівчини, яка виїхала з Херсона, що потрібно взяти павучка на перетримку. З одного боку мені було страшно, але з іншого, я написав, що якщо ніхто не знайдеться, то звертайся до мене. І я на 99% був впевнений, що його вже хтось забрав. Але мені випав джекпот”, — розповів Володимир.
Перед тим, як забрати павука додому, Володимир багато читав про цей вид. Він з’ясував, що ці павуки неагресивні та мають несильну, не загрозливу для людини отруту. Згодом страх минув, і чоловік вирішив завести ще одного павука.
“З власницею павука спілкувався і сказав, що після війни обов’язково заведу собі павучка. На день народження вона подарувала мені іншого маленького павучка. Це був наймиліший подарунок, який я отримував”, — поділився Володимир.
Свого другого павука Володимир назвав Лакі. Він живе у нього вже рік і три місяці. Це також самець, бразильський синій павук-птахоїд виду Птеринопельма Сазімай. Володимир зазначає, що цей павук трохи сором’язливий і боязливий.
Павук, який живе у Володимира Кислого, Херсон, 7 серпня 2024 року. Суспільне Херсон
Павуки їдять раз на тиждень переважно зоофобусів та кормових тарганів. У період линьки — раз на місяць. Володимир зазначає, що чим частіше павуків годуєш, тим швидше вони ростуть і раніше помирають. Самці живуть до п’яти років, самки — до 30. Павуки не люблять прямого сонячного проміння та активні ближче до вечора.
“Іноді вони займаються ландшафтним дизайном, переривають весь субстрат, можуть пересунути поїлку з одного місця на інше, улаштувати укриття з кокоса. Інколи приходиш додому, а вони сидять в одній позі. Приходиш через три-чотири дні, а вони на 180° перевернулися. Іноді я їх випускаю погуляти на столі. Інколи вони лазять по мені, можуть залізти на голову, на обличчя, по руках та ногах”, — розповідає Володимир.
До вибухів павуки звикли. Спочатку бігали по всьому тераріуму, але тепер не реагують, навіть коли поруч пролітають снаряди.
“До війни я думав, що павуки страшні, а потім зрозумів, що справді страшно — це окупація, вибухи, ракети, снаряди, які пролітають, і дрони, які можуть скинути вибухівку. Оце справді страшно. А павуки — це не страшно”, — підсумував Володимир.
