Мінівен переслідує ворожий дрон, водій тисне на газ, і машина мчить вперед, втікаючи від вибухів. Один вибух праворуч, інший — ліворуч… Тепер вони не їдуть — вони летять!
Це щоденна реальність працівників пересувного відділення “Укрпошти” №18. Начальниця відділення Тетяна Питомець та водій Віктор Тиквенко щоденно, незважаючи на обстріли артилерії та атаки дронів, доставляють пенсії, посилки й продукти до прифронтових населених пунктів.
Відділення обслуговує вісім населених пунктів Дар’ївської громади. Щодня Тетяна і Віктор вирушають до іншого села, а лише у двох населених пунктах, де є безпечні місця для прийому людей, бувають двічі на тиждень. Через небезпеку маршрут доводиться змінювати прямо в дорозі.
“А як же люди? Виїжджати не хочу і не буду! Комусь треба це робити!”, – запевняє Тетяна Питомець.
Тетяна розповідає, як місцеві жителі чекають на їх приїзд, важливість для них новин та посилок від рідних, а також живого спілкування та турботи.
“Мій найбільший страх – не застати когось живим! На жаль, таке вже траплялося…” – зізнається жінка.
Тетяна згадує випадок, коли вони приїхали в Нову Тягинку у грудні 2023 року, дві пенсіонерки з радістю зустріли бригаду. Після нового року одна не дійшла декілька кроків до свого будинку, тіло іншої знайшли під завалами.
“Ми для них були зрадою. Коли побачила ті тіла, відчула наче ніж у серце!” – розповідає Тетяна.
Попри небезпеку, мешканці хочуть читати газети, розв’язувати кросворди, оплачувати комунальні послуги та поповнювати мобільні рахунки, щоб зв’язатись з рідними.
“Дуже важливо доставити продукти у села, де більше немає жодного магазину!” – підсумовує Тетяна.
У минулому Тетяна працювала в дитячому садочку в Білозерці, а з 2007 року на пошті. Під час окупації вона зазнала переслідування рашистів. Жінка завжди говорила з окупантами українською мовою, що викликало злість у противника.
“Вони зліли, бо я говорила українською. Війна зробила мене більш рішучою і здатною на швидкі реакції”, – додає начальниця відділення.
В окупації Тетяна жила в селі Розлив разом з мамою та братом, які не пережили війни. Після звільнення Херсонщини вона переїхала до дітей, щоб працювати в команді з Віктором Тиквенком, якого вважає справжнім професіоналом.
“Віктор справжній професіонал. Якби не він, нас би вже не було!” – говорить Тетяна.
Віктор Тиквенко працює водієм у пересувному відділенні вже два роки. В перші дні роботи він потрапив під обстріл.
“Тоді ми роздавали гуманітарку, а вони нас накрили. Мінівен став решетом, мене поранено, але живий!”, – згадує Віктор.
Віктор – учасник бойових дій і має високі державні нагороди. В окупації він переховувався від ворога і допомагав ЗСУ. Наприкінці літа 2023 року його схопили росіяни, але через відсутність доказів звільнили.
“Вони сказали: або забираємо машини, або розстрілюємо. Тепер я без авто, зате живий!” – розповідає Віктор.
День звільнення Херсонщини Віктор пам’ятатиме завжди. Він каже, що для нього це найбільше свято.
“Коли мені зателефонували побратими і повідомили, що вони вже в селі, це був найкращий день у моєму житті!” – ділиться Віктор.
Начальниця відділення Тетяна Питомець додає:
“Ми пережили окупацію, і окупантів переживемо теж!”
