28 вересня близько 11 години російський дрон скинув вибухівку на Анастасію, яка живе в передмісті. Жінка спізнилася на автобус до міста і вирішила доїхати на велосипеді. Коли почула звук дрона, почала маневрувати, намагаючись ухилитися від нападу.
“Я повертала вправо, дрон слідував за мною, потім вліво – і знову за мною. Я намагалася уникнути його. Він зрозумів, що я можу сховатися, і відлетів, щоб зафіксувати мене на камеру. Я їхала у звичайному одязі, ніякої загрози не несу. Вибухнув снаряд, який котився просто під ногами. Я отримала поранення, у вухах з’явився дзвін, і я не розуміла, що відбувається, оскільки відчула, що вся в крові”, — згадує вона.
Після отриманих травм Анастасія змогла доїхати до блокпоста, де військові надали першу допомогу і викликали швидку.
“Мене доправили до обласної лікарні, де зробили рентген. У мене сильно текла кров, на тілі були численні поранення. Лікарі зашили руку, але уламки залишилися у шиї та животі. Ногу досі не можу ставити на землю, оскільки уламок застряг у кістці і вилучити його складно”, — додає вона.
Поранення ноги Анастасії після атаки дрона, Херсон, жовтень 2024 року.
За день до цього інциденту безпілотник також полював на Анастасію, але їй вдалося врятуватися.
“Мої діти залишалися в місті під наглядом, поки я займалася домом. Коли я була в лікарні, мені повідомили, що один з дронів знищив наш будинок”, — розповідає вона.
Анастасія Павленко пересувається на милицях, Херсон, жовтень 2024 року.
Під час військових дій жінка втратила батька, який служив у збройних силах.
“Мій батько воював у 28-й бригаді. Він загинув у перші дні війни, похований з усіма почестями в липні цього року”, — говорить Анастасія.
Жінка планує пройти три операції для видалення уламків і пройти реабілітацію. Після останньої атаки вона вирішила тимчасово виїхати з Херсона разом із дітьми, але сподівається повернутись, як тільки ситуація покращиться.
