Російські окупанти планують легалізувати на лівобережжі Херсонщини різноманітні угруповання аніматорів, які називають себе “козаками”. На початок жовтня вже офіційно зареєстровано два “хуторських казачих товариства” в окупованих Новотроїцькій та Генічеській громадах. Це викликає інтерес не лише як формальне узаконення нестандартних груп, а й з огляду на особистості новоявлених “козаків”. Серед них виявлені колишні сільські старости, особи з нетолерантними поглядами, монархісти, а також індивідуум, який вважає себе американським індіанцем. Деталі далі в нашому матеріалі.
Гомофоб, ксенофоб, монархіст: “вахмістр” Олексій Мусіхін
Серед так званих “козаків” з лівобережної Херсонщини виділяється постать Олексія Мусіхіна, який представляється “Старшим вахмістром Усть-Азовського казачого полку”. Він стверджує, що є корінним мешканцем Генічеська, хоча народився у 1965 році в російському місті Чита. Згодом його родина переїхала на південь України, де Мусіхін закінчив школу, працював інкасатором, фотографом та кухарем, а також займався комерцією.
У 2004 році він повернувся до Чити і прийшов до висновку, що “відродити Росію” можливо лише за допомогою відновлення монархії. З тих пір Мусіхін активно пропагує російський монархізм, критикуючи комуністів і представників ЛГБТ-спільноти. Він брав участь у акціях протесту і навіть намагався зірвати концерт російського співака Бориса Моісєєва. Згодом став автором документального фільму, в якому звинувачує низку націй і груп у проблемах Росії.
Атаман-індіанець: Ігор “Кам’яне Серце” Томашев
Ще одна помітна постать в рядах “козаків” – Ігор Васильович Томашев, який представляється заступником атамана “Чулаківської казачеської сотні”. Tomashev довгий час мешкав у Росії, а його родина досі проживає в Санкт-Петербурзі. Він володіє агрофірмою “Олена”, що займається сільським господарством з 1992 року.
Цікаво, що до 2019 року Томашев вважав себе індіанцем, активно залучався до фестивалів реконструкторів, але згодом змінив свою самоідентифікацію. Нині він позиціонує себе як історичного експерта, активно розповідаючи про “героїчні вчинки” казаків.
Казачі колаборанти
Серед аніматорів в папахах можна знайти й місцевих колаборантів, які, обіймаючи керівні посади, перейшли на бік окупантів. Наприклад, так зване “Хуторське казачеське товариство “Воскресенське” очолює Юрій Мачульський, колишній голова сіл Воскресенка, Сергіївка та Благовіщенка, який активно здобував підтримку росіян за рахунок співпраці.
Подібну стратегію обрав і Юрій Ганюков, даючи місцевим селян документуватися в російських структурах. Іронічно, що до війни він активно позиціонував себе як проукраїнського активіста, але після вторгнення змінив вектор.
Таксист-козак
Андрій Горошенко, колишній вчитель фізкультури та таксист, також приєднався до рядів “козаків”. Після окупації Херсона він почав працювати в незаконному “Міністерстві молоді та спорту” та активно позиціонує себе як “нащадок казаків”.
Після того, як російські війська втратили контроль над правобережною частиною Херсонщини, Горошенко переїхав до Скадовська, де намагається захопити місцевий кінний клуб, намагаючись обґрунтувати це “добрими намірами” захисту тварин.
Отже, як видно, основу російського “казачества” на окупованих територіях Херсонщини становлять колаборанти та особи з ексцентричними поглядами. Вони прагнуть перекрутити історію та формувати ненависть до всього українського, позиціонуючи себе як спадкоємці традицій, привносячи змішання ідентичностей під рамках російського наративу.
