Надвечір, коли сонце схиляється за горизонт у Херсоні, жінка з села Миролюбівка поринає у свою улюблену справу. Денна метушня не дозволяє займатися творчістю — потрібно займатися господарством і доглядати близьких, а також плести маскувальні сітки для Збройних сил України.
Вечір стає часом натхнення: жінка бере в руки папір, формує тонкі трубочки, з яких виготовляє цукерниці, вази для фруктів та інші елегантні вироби.
Лариса Дятлюк, майстриня з Білозерської громади, вже понад десять років займається плетінням з газетної лози та виготовленням свічників і ялинкових прикрас з натуральних матеріалів. Вона створює букети з цукерок та інші оригінальні вироби, постійно освоюючи нові техніки.
Співпраця з проєктом «Я соромлюсь свого тіла» у 2013 році стала важливим етапом у її житті. Після важкої хвороби, що призвела до виникнення пухлини, участь у телевізійній програмі допомогла їй знайти лікарів, які поставили правильний діагноз і провели необхідну операцію.
Після операції, під час лікування, Лариса захопилася плетінням з газетної лози, коли медсестра пригостила її цукерками із плетеної цукерниці. Це стало поштовхом до початку нової творчої діяльності.
Жінка виготовила свій перший витвір – маленький «Чобіток», у якому зберігає олівці. З часом вона почала винаходити та виготовляти все нові речі, які спочатку дарувала друзям, а потім почала продавати.
Війна зруйнувала багато її планів. Перед війною вона виготовила на замовлення найбільший свій витвір – журнальний столик, який став її робочим місцем. Після початку війни Лариса була змушена покинути рідне село, але повернулася додому після звільнення правобережної частини Херсонщини.
Життя у нових умовах не зупинило Ларису. Вона продовжує виготовляти прикраси з квітів та цукерок, активно волонтерить і мріє про повернення до звичних заходів і виставок.
«Мені 54, але кожен новий виріб наповнює мене енергією і робить молодшою», — зізнається вона.
Лариса активно залучена до створення маскувальних сіток і інших необхідних речей для військових. «Часом на моє заняття зовсім не вистачає часу, але я готова працювати, щоб підтримати наших захисників», — додає мисткиня.
Своїм найбільшим досягненням Лариса вважає задоволені обличчя клієнтів, які пишуть їй і запитують про нові вироби. Вона впевнена, що зможе знову представляти свою творчість на виставках та фестивалях у рідному регіоні.
