Російське видання “Важливі історії” презентувало матеріал, оснований на розслідуванні американського медіа New Lines Magazine та міжнародного проєкту The Reckoning Project.
У матеріалі йдеться про Олешківський дитячий будинок-інтернат, який до повномасштабного вторгнення Росії був однією з провідних установ України для дітей з особливими потребами.
В інтернаті вихованці, що були сиротами або мали особливі потреби, отримували необхідну медичну та психологічну підтримку, а також тренувалися в основах самостійного життя — брали участь у походах та заняттях спортом.
У 2020 році випускниця інтернату Марина Литовченко виборола золоту медаль з настільного тенісу на Літніх Паралімпійських Іграх у Токіо.
Після захоплення Олешок російськими військами було вивезено 84 дитини з інтернату, незважаючи на те, що більшість з них мали родичів.
На сьогоднішній день інтернат фактично перестав існувати в колишньому вигляді, а доля частини вихованців залишається невідомою. Текст зазнав редагування в частині деяких формулювань.
Війна та окупація
Серед вихованців Олешківського будинку-інтернату були діти з серйозними фізичними обмеженнями. За словами вихователя Вадима Реуцького, під час обстрілів співробітники перенесли дітей до підвалу. Особливо складно було забезпечити безпеку вихованців із рідкісною генетичною хворобою, через яку їхні кістки були дуже крихкими. Один із випадків закінчився переломом під час спроби одягнути штани на хлопчика з таким діагнозом.
Евакуювати дітей не вдалося через стрімкий наступ російських військ, але деяким родичів все ж вдалося забрати своїх нащадків. За словами Реуцького, до жовтня 2022 року в інтернаті залишалися 85 дітей, включаючи 35 дорослих.
“Багато дітей мали контакт зі своїми родичами, але з кожним днем зв’язок погіршувався, зрештою ми втратили можливість зв’язуватися з зовнішнім світом”, — зазначив Реуцький.
На початку вторгнення частина співробітників залишила інтернат, і до кінця, там залишилося близько 100 із 178 працівників. Ланцюг російських обстрілів зруйнував газо- та електропостачання закладу, і в квітні 2022 року Олешки були окуповані.
“З самого початку були чутки про можливу евакуацію, але жодна з цих спроб не увінчалась успіхом”, — розповів вихователь.
Директор інтернату Тетяна Княгніцька відмовилась співпрацювати з окупаційною владою і була звільнена 10 жовтня 2022 року. Її змінив Віталій Сук, колишній викладач автошколи.
Вивезення вихованців
У жовтні 2022 року, коли українська армія почала контрнаступ, окупаційна адміністрація почала закривати школи, коледжі та соціальні установи в Олешках. 21 жовтня до Реуцького надійшов дзвінок від одного з вихованців — їм повідомили про вивезення. Коли вихователь прибув до інтернату, мав змогу побачити медиків з окупованого Криму, які перевіряли дітей та формували списки.
Тоді з інтернату було вивезено 16 учнів. Вікова категорія коливалася від 6 до 18 років, усі вони могли самостійно пересуватись або користуватися інвалідними візками. Згідно з документом, підписаним новим керівником, дітей перевезли до психіатричної лікарні в окупованому Сімферополі.
“Схоже, їх вибрали через зручність у догляді”, — зауважив Реуцький.
4 листопада було забрано ще 12 дітей, а через тиждень решту 56 вихованців перевезли до центру реабілітації “Надія” в окупованому Скадовську, де не було належних умов для таких дітей.
У захопленому закладі діти з Олешківського інтернату святкували день російського прапора, спілкувалися зі співробітниками слідчого комітету та вчилися користуватися дронами.
Діти в Росії
У листопаді 2023 року чотирьох вихованців інтернату вивезли в Росію до проекту “Нові береги”. Цей проект спрямований на забезпечення проживання осіб з обмеженими можливостями. За словами одного з вихованців Олександра Данильчука, їх не питали про бажання переїхати.
“Я повідомив, що хочу повернутися додому. На що мені відповіли: “Можливо, ти зможеш звикнути”. Я живу в Україні, там мої друзі та рідні”, — розповів Олександр.
Вихованці Олешківського інтернату досі перебувають у “Нових берегах” і продовжують спілкуватися з Марією Львовою-Бєловою. На запити про їхнє майбутнє не отримали відповіді ні Львова-Бєлова, ні її сестра Софія, яка керує проектом. Незаконне Міністерство соціального захисту Херсонської області відмовилося коментувати ці запити.
“Розповсюдження персональних даних можливе лише за наявності відповідних дозволів”, — зазначили у відповіді міністерства.
Спроби повернення дітей
Вихованці Олешківського інтернату пересувалися між різними установами, що ускладнювало їх пошук родичами. Деякі діти опинилися в окупованому Криму, інші — в Краснодарському краї. Багато дітей вивозили без попередження, що утруднювало контакт з ними.
У 2023 році з’явилася міжнародна коаліція, що сприяла поверненню українських дітей. За підтримки Катару, Великобританії та ООН вдалося повернути деяких дітей, але більшість залишаються без родичів, що значно ускладнює процес повернення.
Частина дітей була вивезена без відома родичів. Такою історією стала доля 22-річного Антона Волковича, який жив в інтернаті з 2014 року. Під час окупації його мати намагалася зв’язатися з інтернатом, однак восени 2022 року втратила зв’язок.
6 листопада мати Антона отримала повідомлення, що її сина вивезли без її відома. Вона зазначила, що не знає, що з ним відбувається: “Я навіть не знаю, чи живий мій син”, — запевняла вона.
Неоднозначні повідомлення також отримали й батьки інших вихованців. Наприклад, родина Артема Параконного, який проживав в інтернаті з 12 років. Одна з родичок навіть вирушила за ним до Олешків, але не встигла, адже Артема вже вивезли до Росії.
Дослідження ситуації навколо дітей, які опинилися під окупацією, показало, що на сьогодні повернуті всього десять вихованців інтернату, більшість з них — завдяки зусиллям родичів. Рішення про повернення стає ще складнішим через обставини, пов’язані з відсутністю піклування деяких дітей.
Зауважується, що шестеро дітей загинули під час окупації. Згідно зі словами вихователя Вадима Реуцького, серед них був хлопчик із серйозними проблемами із серцем, якому не встигли надати медичну допомогу через війну.
