Ця наша зустріч – вже четверта, і вона стала своєрідною традицією. Тож, за традицією, ми обговорюємо Крим, Херсон та ситуацію в громаді кримських татар у ці складні часи на зміну кожної пори року.
У суспільстві, особливо після звільнення Херсонщини в листопаді 2022 року, виникла впевненість, що більшість проблем, що спіткали Херсон, стали наслідком дій місцевих зрадників. Тоді відчувалась велика потреба в справедливості та покаранні. Сьогодні ж ситуація виглядає складнішою, і запити суспільства лишаються без відповіді. Як людині, яка добре обізнана з темою Криму і знає, що відбувається на Херсонщині, як ви охарактеризуєте кількість і якість зрадників як у Криму, так і на материковій частині України?
– Перш за все, варто зазначити, що Закон про колабораціонізм, зокрема зміни до Кримінального Кодексу України, набули чинності лише 15 березня 2022 року. Чому це відбулося так пізно? Мені здається, що це питання не було актуальним для влади, але як тільки настала певна ситуація, закон прийняли терміново. Тим не менш, він поширюється на всіх громадян України, у тому числі й тих, хто проживає в Криму. Але Крим окупований вже десять років! Це величезний проміжок часу, протягом якого виросло ціле покоління. Тож застосування однакових норм закону до людей у Криму та до сучасних фігурантів виглядає не зовсім правильним. Слід також враховувати, що в Криму відбувалася так звана “лагідна” окупація, коли українські державні органи не заважали, а іноді навіть сприяли окупаційній адміністрації.
На відміну від 2022 року, коли ситуація стала набагато гіршою – терор, вбивства та насильство над цивільним населенням. Це питання до законодавців, адже не можна застосовувати однакові норми до досить різних ситуацій.
Більшість людей, які залишилися в Криму, підпадають під категорію колаборантів. Вони змушені були забезпечувати своє існування, працюючи, ведучи бізнес і навчаючись. Окупна влада застерігає кримчан не виїжджати на материкову частину, бо там їх вважають зрадниками, і вони ризикують потрапити під арешт.
На Херсонщині, на мою думку, спостерігається більше ідеологічних зрадників, адже періодично з’являються повідомлення про затримання агентів окупантів. Але тут суспільство не бачить істотних змін.
В ситуації з перетином державного кордону України для осіб, які повертаються з окупованих територій, виникають ще додаткові труднощі. Багато з них отримують штрафи за незаконний перетин, хоча фактично їм доводиться проїжджати величезні відстані, аби повернутись додому. Це – сумна реальність.
Крім того, варто відзначити, що зараз спостерігається велика сила спротиву на лівобережжі, де окупанти не можуть організувати нормальне життя, навіть намагаючись залучити експертів з інших регіонів. За винятком невеликої частки населення, більшість людей, незалежно від національності, розуміють, що сучасні методи захоплення територій є анахронізмом, і зрештою ситуація зміниться.
– 11 листопада відзначається друга річниця визволення Херсона. Події ще зовсім свіжі. Яке ваше бачення майбутнього Херсона?
– У наших умовах будь-які прогнози можуть бути тільки умовними, оскільки є безліч невідомих факторів, які мають велике значення.
– Ви маєте на увазі, що численні форуми і обговорення, які проходили за цей час, не принесли реальних результатів?
– Не зовсім так. Ці заходи, в тому числі й ті, де я брав участь, несли в собі елемент згуртованості та запевнення у спільному майбутньому, що дуже важливо для нашої громади. Тим не менш, зміни в обставинах та взаємодія з чиновниками можуть призвести до рутини, і первісний запал зникає. Багато планів були розроблені на підставі очікувань швидкої звільнення всіх територій. Однак реальність виявилася іншою: Херсон став місцем, де окупанти ведуть полювання на людей за допомогою дронів, а обстріли з часом лише посилюються.
Таким чином, умови життя в Херсоні та інших регіонах істотно різняться. Місцеві жителі пройшли через великі випробування, і їх переживання не можуть бути зрозумілі тим, хто живе в більш спокійних умовах.
Це може мати серйозні наслідки для психічного здоров’я людей, адже останнім часом під час перетворення підземних шкіл на заняття, важливо оцінити, чи це ті ресурси, які справді необхідні в нинішній ситуації. Ефективніше було б знайти альтернативні шляхи організації навчання в актуальних умовах.
Отже, майбутнє Херсона залежить від безпеки в регіоні. Розуміння цього факту є основою для розмов про відновлення місцевості. Саме від присутності ворожих військ залежить повернення людей і інвестування в розвиток бізнесу.
– Ви працюєте над проектом – «Календар знаменних і пам’ятних дат кримськотатарського народу». Яка стадія його реалізації? Чи вже є друковане видання?
– Дякую за запитання. «Календар знаменних і пам’ятних дат кримськотатарського народу» – це не звичайний календар. Це стисле видання, яке систематизує важливі моменти з історії кримськотатарського народу. Ми намагалися зібрати та описати події та постаті, які внесли свій вклад у розвиток культури, науки, політики та національно-визвольного руху.
На жаль, ми ще не змогли надрукувати видання, але воно готове до друку. Як тільки знайдеться фінансування, ми надамо можливість для розповсюдження.
– Це означає, що видання буде доступне всім? Який тираж планується?
– Ми плануємо безкоштовно розповсюдити його серед бібліотек, університетів та державних установ. Тираж складе 700 примірників. Це не велика кількість, але ми впевнені, що його зміст матиме значну цінність. Також планується попереднє замовлення, особливо для організацій, які можуть отримати найбільшу користь від цього видання.
Я сподіваюся, що в листопаді ми отримаємо вже надруковану версію. Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті або в соцмережах. Це видання також може бути важливим інструментом для збереження національної пам’яті та боротьби з дезінформацією.
– Які поради ви дадите українцям, які живуть в Криму і на окупованій території Херсонщини?
– Більшість людей на окупованих територіях усвідомлюють, що стали жертвами обставин, створених конкретними особами, до яких вони толерували або яких обирали. Україна докладає зусиль до визволення своїх територій та людей від цього ідеологічного рабства. Але питання залишається відкритим, чи вистачить сил продовжувати цю боротьбу під тиском авторитаризму.
Моя порада: якщо ви не можете активно боротися з режимом, намагайтеся залишитися людьми, чий приклад буде викликати гордість у наступних поколіннях. Добро неодмінно переможе зло, історія повторюється, а авторитарні режими не вічні.
вів розмову Вадим Бережний
