У світі, де панують хаос і жорстокість, а щоденні новини сповнені тривоги, знайомства з людьми, які займаються добрими справами, набувають особливого значення.
Елла Петренко є однією з таких людей. Як голова правління громадської організації “Білозерський центр регіонального розвитку”, вона щоденно докладає зусиль для покращення життя у своїх громадах. У період, коли війна паралізувала розвиток багатьох районів Херсонщини, Елла знаходить нові рішення та реалізує успішні ініціативи, радує результатами своєї роботи та продовжує рухатися вперед.
Журналісти сайту “Білозерка.Інфо”, стежачи за діяльністю організації та висвітлюючи роботу команди, мали безліч запитань до керівниці. Проте найактуальніше з них стосується здатності зберігати оптимізм та внутрішню мотивацію у важких умовах війни. Як можна не здаватися в ситуаціях, коли особисті труднощі постають на першому плані? Чи відчуває Елла особливу перспективу в темряві, яка охоплює теперішню реальність? Спробуємо відповісти на ці запитання.
“Мене підживлюють маленькі ініціативи – разом із сусідами ми облаштували дитячий майданчик і налагодили роздільний збір сміття”
Елла походить із Широкої Балки. Згадуючи своє дитинство, вона зазначає, що завжди відчувала потяг до громадської діяльності. Вона справжня лідерка: з юності була активною у класі, а в студентські роки долучилася до молодіжних проектів у Херсоні.
Закінчивши Херсонський національний технічний університет за спеціальністю “інженер комп’ютерних систем”, Елла завжди прагнула до спілкування та нових знань.
“Технічна освіта дала мені впевненість у світі нових технологій. Зараз, коли швидко змінюються платформи і функціонали, ці знання суттєво допомагають. Але я завжди шукала бути частиною активної громади”, – розповідає Елла.
Її активне суспільне життя розпочалося з волонтерства в організації “Успішна жінка”. Знайомство з активістами Максимом Єлігулашвілі та Михайлом Гончаром призвело до створення осередку “Молодіжного центру регіонального розвитку” в Білозерці.
“У 2006 році ми відкрили цей осередок, а в 2016-му перереєстрували його у самостійну організацію “Білозерський центр регіонального розвитку”, – згадує Елла.
Паралельно вона продовжила навчання в Українському католицькому університеті на програмі “Управління неприбутковими організаціями” і наразі закінчує магістратуру з психології. Її активність включає участь у форумах, конференціях та майстер-класах, що стимулює реалізацію нових проектів на Херсонщині.
“Наша організація реалізувала безліч проектів до війни, зокрема креативний простір “Крила” для дітей і молоді. Ми організовували різні заходи, включаючи кінопокази та освітні клуби. Я навіть отримала грант на дитячий майданчик для свого будинку”, – ділить свої враження Елла.
“Куди ми йдемо? Що буде далі?”
Кількість учасників організації зростала, і робота набирала обертів. Центр почав забезпечувати юридичну, психологічну та профорієнтаційну підтримку. До війни реалізовано понад 20 проєктів на теренах колишнього Білозерського району.
Участь у проекті “За прозорі бюджети” у 2016 році дозволила активістам працювати у партнерстві з місцевими радами. Елла також була менторкою у громадах Херсонщини, Запоріжжя та Миколаївщини.
Перед повномасштабною війною команда подала заявку і виграла проект на створення креативного простору для роботи з дітьми та молоддю.
“Ми вже шукали приміщення, але все змінилося 24 лютого…” – пригадує Елла.
Уранці 24 лютого, Елла прокинулася від вибухів у Чорнобаївці і разом з дітьми не забарилися виїхати до більш безпечного місця.
“Я отримала чимало дзвінків від друзів та волонтерів з усієї країни. В організації гуманітарної допомоги я займалася забезпеченням людей необхідним. Нам довелося виїхати, бо залишився єдиний можливий коридор”, – ділиться жінка.
Вона і її сім’я дісталися до Миколаєва, а потім до Вінниці, де продовжують жити й донині. За її словами, частина команди “Білозерського центру регіонального розвитку” переїхала, а інша – залишилася на Херсонщині, продовжуючи реалізацію гуманітарних проектів.
“У цей час дуже важливо допомагати людям, незважаючи на небезпеки. Наша команда активно працює над підтримкою тих, хто цього потребує”, – підкреслює Елла.
Пандемічна евакуація змінила світогляд Елли. Вона усвідомила, як важливо допомагати людям, навіть у найскладніших ситуаціях, і що головним є довіра та підтримка в критичних моментах.
“Життя триває, навіть у важкі часи. Головне – бути в жвавому контакті з людьми та не здаватися”, – підсумовує Елла Петренко.
