У новому випуску програми «Розмови про відновлення» відбувається бесіда з херсонським фотохудожником та фотожурналістом Олександром Андрющенком. Темою розмови є становище Херсона, який вже два роки страждає від ворожих атак, а також настрої мешканців міста.
До початку війни Олександр Андрющенко успішно керував власною фотостудією. Він обіймав посаду офіційного фотографа на таких фестивалях, як «Мельпомена Таврії» та «Таврійські ігри». Його творчість була представлена на численних виставках як у Херсоні, так і за його межами. Проте, війна внесла суттєві зміни в його життя, проте Олександр продовжує працювати фотокореспондентом для місцевої медійної платформи «Вгору».
Пан Андрющенко весь період окупації провів у Херсоні, тому ему ближче всього відомі зміни у місті та життя його жителів. У розмові з ним журналісти поцікавилися, чи спостерігаються позитивні зміни після звільнення Херсона.
“Я чітко пам’ятаю 11 листопада 2022 року, коли Херсон відчув, що став вільним. Всі ми пережили ті емоції – сльози радості були у кожного: і у жінок, і у чоловіків, і у дітей. Тиждень ейфорії і надії на швидке закінчення війни, але щастя тривало недовго. Після почалися інтенсивні обстріли. Але, щиро кажучи, херсонцям краще жити під обстрілами, ніж в умовах окупації. Сьогодні у людей різні настрої. Багато з них втомилося від постійних очікувань кращого. Мешканці майже не реагують на повітряні тривоги. Вони вже пристосувалися до нових умов.”
Не зважаючи на важку безпекову ситуацію, місто продовжує жити. Комунальні служби та бізнес працюють, люди займаються волонтерством та підтримують одне одного. Олександр зазначає, що складається враження, що місцева влада і громадськість живуть у паралельних світах.
“Я ніколи не покладався на владу, адже вихований незалежно. У Херсоні люди проявили solidaridad. Я захоплююся комунальниками міста, які працюють навіть під обстрілами.”
Олександр Андрющенко проживає на тимчасово окупованому лівому березі Херсонщини. Його будинок став притулком для окупантів, і він майже змирився з втраченим, як і багато інших тривожених мешканців. Проте у нього все ще є надія на повернення до рідного краю.
Розповідаючи про причини, чому люди лишаються в Херсоні, Олександр жартує: “Ми тут усі трішки божевільні. Люди залишаються, бо не можуть прощатися з рідним містом. Незважаючи на нинішні труднощі, в Херсоні відкриваються нові кав’ярні і працюють магазини, адже людям потрібно відволікатися.”
Для Олександра Андрющенка робота фотокореспондента полягає у донесенні справжньої інформації про життя у Херсоні: він прагне показати, як мешканці адаптуються до нових умов, які їхні переживання і реалії. “Це свого роду фототерапія.”
Більше про незламний Херсон та його мешканців можна дізнатися у новому випуску «Розмови про відновлення». Закликаємо приєднатися до обговорення.
