Раніше В’ячеслав Вандрашек обіймав посаду в Херсонському театрі імені Миколи Куліша, а після звільнення з окупації очолив Театр Корифеїв у Кропивницькому.
У нас відбулася розмова з Вячеславом Вандрашеком, який вже півтора року веде справу у суді для відновлення на посаді директора Театру Корифеїв, а тепер став одним із засновників творчого колективу «Кропива».
- – Пане Вячеславе, чим ви зараз займаєтеся у Кропивницькому?
– Разом із Валерієм Ланецьким та Євгеном Скрипником, акторами Театру Корифеїв, ми заснували творче об’єднання «Кропива». Наша діяльність розпочалася участю в читанні п’єси «Молочайник» Оксани Гриценко на Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії», яка відбулася в Музеї мистецтв. Люди долучилися, підтримавши нас.
Потім ми провели ще одну читку в «Krop:hub», де вже використали звук та світло. Серед глядачів були й ті, хто звільняв Херсон, що додало емоційності події. Тоді ми оголосили про наміри створити повноцінну виставу на основі цієї п’єси. Хочa на той момент у нас не було ані приміщення, ані фінансування, проте авторка Оксана Гриценко дозволила нам ставити її п’єсу безкоштовно. Ми, як некомерційна організація, вирішили реалізувати цей проєкт. Запросили для постановки Сергія Павлюка, заслуженого діяча мистецтв України. Він погодився працювати без гонорара, щоб підтримати нас у створенні цікавого театрального продукту. Потім ми знайшли укриття, організували умови для роботи – декорації, реквізити та костюми. Приблизно 95% всього забезпечили члени об’єднання та небайдужі люди.
11 грудня відбувся наш п’ятий показ. Квитки розійшлися, а коли заповнили всі 55 місць, люди навіть стояли, адже наше мистецтво було цікаве і незвичне. Із суттєвою перевагою, ми можемо виступати в укритті, що дозволяє нам не переривати вистави через тривоги.
Часом, якщо в Кропивницькому оголошують повітряну тривогу, до нашого укриття приходять місцеві жителі і можуть переглядати спектакль.
– Чому ви обрали саме «Молочайник»?
– Треба показувати, як люди виживають в окупованих територіях. У Кропивницькому проживає багато переселенців з таких міст, як Маріуполь, Запоріжжя, Херсон.
Для акторів, які беруть участь у цій виставі, важливо передати емоції, хоча вони самі не пережили окупацію. Тому вони спілкуються з людьми, які мають такий досвід, щоб створити реалістичні образи. При підготовці вистави виникало безліч запитань, зокрема й до мене.
Складно було акторам, які зіграли ролі «окупантів», адже вони відчували неприязнь до цих образів та сцен, що демонструють жорстокість і насильство.
Це виклик, проте вся команда вважає, що ми реалізуємо дуже важливу справу.
– Як ви знайшли місце для роботи?
– Це місце раніше використовувалося етнолабораторією «Баба Єлька», саме вони підказали, де нам можна зібратися. Для вистави «Молочайник», де події відбуваються в льосі на окупованій Херсонщині, це ідеально підходить.
Ми звернулися до адміністрації укриттів, і вони погодилися нам допомогти. Також активно підтримує бібліотека Маланюка – порадою чи необхідними речами.
– Які труднощі ви зустрічаєте?
– Непросто працювати в умовах морозу, адже тут не було підготовлених умов. Багато вирішує команда об’єднання, адже в нас немає ні реквізитора, ні костюмера, і вся робота лягає на нас самих.
Проте, попри труднощі, ми продовжуємо працювати та навіть допомагаємо Збройним силам України – половину коштів, зібраних під час показів, ми передаємо на їх потреби.
– Яка мета творчого об’єднання «Кропива»? Чому ви вирішили його створити?
– «Кропива» була заснована, тому що Кропивницький вважається колискою українського театру. Буквально за десять метрів від нашого укриття корифеї починали свій шлях. Не намагаюся ставити нас в один ряд із ними, проте історія повторюється: і вони починали з простих умов.
Сьогодні, як нащадки корифеїв, ми намагаємося створювати новаторський театр, де творчість вільна від політичного впливу. Бажаємо, щоб театр розвивався, а глядачі мали можливість висловлювати думки та впливати на репертуар. Це важливо для нас, адже аншлаги говорять про успіх нашої взаємодії з публікою. Ми активно спілкуємося із глядачами через соціальні мережі, отримуємо їхні відгуки.
Сподіваюся, що ми станемо тим стимулом, який допоможе театральному Кіровоградщині розвиватися, а не деградувати.
– Як проходять судові процеси щодо вашого відновлення на посаді директора Театру Корифеїв?
– Судові розгляди тривають уже півтора роки. Моя мета – не лише поверне собі посаду, а й захистити тих, хто вірить у важливість діяльності цього театру, його місії популяризації українського мистецтва.
Частина команди вже покинула театр, інші планують це зробити. Хотілося б достукатися до здорового глузду керівництва, яке за час війни робить дивні, на думку багатьох, рішення, що безпосередньо шкодять Театру Корифеїв.
– Як просуваються гастролі театру?
– До нас приїжджають з гастролями, нещодавно виступав Херсонський театр Куліша з моновиставою «Позивний “Горобчик”» за п’єсою Наталки Ворожбит. Також плануємо в лютому 2025 року показ вистави єдиного недержавного театру з Маріуполя «Terra Incognita» – «Світло в кінці тунелю» за п’єсою Неди Нежданої.
– Які у вас творчі плани на майбутнє?
– Підготовка до нової вистави вже розпочалась. Вона буде виконана двома актором з нашої команди, постановник – режисер з Києва. Поки що не готовий розкривати ім’я.
Матеріал створено в межах проєкту стипендій для українських медіа від Лабораторії журналістики суспільного інтересу, частини програми “Голоси України”, що реалізується в контексті ініціативи Ганни Арендт за підтримки Європейського центру свободи преси та медіа, фінансованої Федеральним офісом Міністерства закордонних справ Німеччини. Грантодавці не впливають на редакційний зміст і не несуть за нього відповідальності.
Місто Сонця – інформаційне видання, новини Херсона, Херсонщини, Події Херсон, Херсонські новини, Україна.
