— Хто, якщо не ми? Хто ж має йти на фронт? Молоді солдати без досвіду? Я не дозволю, щоб на моїй землі панували чужі, – такими словами обґрунтував своє рішення приєднатися до армії 54-річний медик з позивним «Федор». Він служить у 121-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ з перших днів повномасштабної війни. Чоловік проводить навчання, включно з тактичною медициною, для новобранців, які до 22 лютого 2022 року не мали жодного зв’язку з військовою службою. Його досвід та професійні навички стали вкрай необхідними для бригади одразу. «Федор» брав участь в антитерористичній операції, брав участь у запеклих боях за Савур-Могилу та пережив вихід із оточення в Іловайську. Під час тих страшних днів він не залишив 36 поранених товаришів, яким була потрібна допомога, навіть бути у полоні на той момент.Серед численних завдань, які виконував медик, особливо запам’яталася операція на Кринках. Група, у складі якої він діяв, відправилася на завдання на 10 днів, але в результаті змушена була залишитися майже на два місяці. Переміщення на лівий берег відбувалося під інтенсивним артилерійським вогнем ворога через водойму.— Спершу мені здавалося, що це найстрашніше, але, зрештою, було ще гірше, – згадує він.Більшість бійців групи отримали поранення, але продовжили тримати оборону. Зручне розташування дозволило їм зайняти позицію, яка стала несподіванкою для супротивника. Ворожі війська впевнено просувалися вперед, не підозрюючи, що там їх уже чекають.— Ми зробили все, щоб ворог залишився на нашій землі назавжди, – іронічно додає «Федор».Підтримка з тилу здійснювалася за допомогою дронів, які доставляли їжу. Найбільшим надбанням була вода – лише півлітра кожні кілька днів. Через обмеження ваги «посилок» бійці замовляли тільки найнеобхідніше. «Федор» зізнається, що мріяв про курагу, а командир групи отримував півлітра солодкої води, яку ділили між усіма. Один із побратимів із позивним «Педагог» попросив українську книжку. «Кобзар» став справжнім джерелом радості у суворих умовах.Медик виконував обов’язки разом з іншими, брав чергування на спостережних пунктах, здійснював оборону та брав участь у деяких заходах, про які поки що неможливо говорити. У випадку поранення він надавав допомогу не лише своїм товаришам, а й бійцям з інших підрозділів. Умови були надзвичайно важкими, а шанси на виживання здавалися мінімальними. Та вони не думали про це – головною метою було виконання бойового завдання. Він зазначає, що жарти й сміх допомагали розрядити атмосферу.
Успішна операція на Кринках стала результатом спільної роботи великої команди: від бойових товаришів, з якими доводилося боротися, до кураторів і тих, хто забезпечував підтримку з відносно безпечної території.
За мужність і відвагу «Федор» був нагороджений Орденом “За мужність” III ступеня. Ця нагорода стала символом його незламності та самовідданості.
— Будь-яка війна колись закінчується. Головне, щоб це сталося на власних умовах, а ми тут для того, щоб досягти перемоги, – впевнений він.
Додому на «Федора» чекають донька та дружина. Його кохана, яку він з теплотою називає «Солдатка», не лише морально підтримує його, а й активно займається волонтерською діяльністю.— Мати надійний тил – це велике щастя, – говорит почесний медик, гордячись своєю дружиною.Чоловік з нетерпінням чекає дня, коли зможе знову зайнятися своїм захопленням – риболовлею. Він мав намір придбати риболовний катер, але через війну з цим не встиг. Після перемоги обіцяє відправитися до водойми, щоб насолодитися наведенням спокою та тиші, а вже потім думати про своє подальше життя в цивільному світі.РегіональнеуправлінняСилтериторіальноїоборони “Південь” ЗС України
Новини Херсона та Херсонської області. Наша мета – забезпечити користувачів широким спектром поглядів та інформації про Херсонську громаду. Ми прагнемо сприяти інформаційному розмаїттю та об’єктивному інформуванню громадськості.
