Село Садове, яке входить до Херсонської міської громади, після окупації та підтоплення внаслідок потопу, переживає постійні обстріли та слідкування з боку російських безпілотних літальних апаратів. У зв’язку з цим виникає актуальне запитання: чи залишиться хоч хтось у селі в майбутньому.
Перш ніж почалося збройне протистояння, в Садовому проживало близько 1300 осіб. Проте після часткових затоплень, викликаних підривом Каховської ГЕС, кількість мешканців зменшилася до приблизно 600. Постійні атаки призвели до того, що нині в селі залишилося менше сотні людей.
Ми поспілкувалися з місцевою волонтеркою Наталею, яка поділилася нинішньою ситуацією в Садовому.
Хто залишився в селі?
Після підтоплення в Садовому залишалися люди, які переїхали на вищі території до родичів та друзів. Тим не менш, через постійні обстріли і загрози з боку дронів, багато сімей змушені були повернутися до укриттів. “Коли в один з будинків потрапляє снаряд, вся родина виїжджає, а їхні сусіди слідують їхньому прикладу. Так кількість мешканців поступово скорочувалася,” – зазначила Наталія Пелюшенко.
Переважно в селі залишилися люди похилого віку, які не можуть виїхати, або ті, хто має залежність від власного господарства. Деякі мешканці не покидають свої домівки, оскільки побоюються, що на новому місці не отримають належної підтримки.
Без енергопостачання й води
Село Садове вже протягом декількох років живе без централізованих комунікацій. З листопада 2022 року тут немає електрики, а постачання газу зупинилося чотири місяці тому через безпосередні ушкодження трубопроводів від обстрілів. Водопостачання також відсутнє, магазини зачинені, а транспортне сполучення з містом припинено. Незважаючи на це, жителі намагаються адаптуватися до важких умов.
Раніше мешканці використовували воду з водогону і річки для господарських потреб, але обстріли зробили це небезпечним. Тепер основним джерелом води є свердловини, які залишилися у приватних господарствах, а ті, хто має доступ до них, діляться водою з сусідами.
Комунальні служби іноді запускають одну зі свердловин для забезпечення водою, але це також ризиковано, оскільки дрони можуть виявити генератори і атакувати. Мешканці заповнюють усі можливі ємності водою про запас.
Без електрики з 2022 року, жителі користуються ліхтарями, павербанками та генераторами для основних потреб. Раніше волонтери надавали підзарядку в спеціальних центрах, але через обстріли ці пункти закрили, а дорога до адмінбудівлі небезпечна.
У листопаді тяжко поранено старосту села, Олену Семеніхіну.
Мобільний зв’язок працює з перебоями, бо вежа, яка забезпечувала зв’язок, зазнала ушкоджень під час обстрілів. Тепер місцеві використовують послуги альтернативного оператора з обмеженим сигналом.
Витрати на приготування їжі покриваються завдяки кемпінговим газовим балонам, які жителі заправляють у містах.
Медична допомога
Рік тому медики ще могли відвідувати Садове, але тепер це стало неможливим через небезпечні умови. Швидка допомога не має доступу до села. Хворих транспортують волонтери або сусіди на особистому транспорті до узгоджених точок.
Волонтери постачають знеболювальні та інші препарати, а місцеві мешканці координують їхнє розподілення.
Волонтери у боротьбі за виживання
Волонтери почали працювати в Садовому після деокупації в листопаді 2022 року, привозячи необхідні продукти та речі. Наразі, за зростання небезпеки, координують допомогу через залишених мешканців.
Розмінування та укриття
На початку після деокупації сапери разом з військовими проводили розмінування, проте в умовах постійних обстрілів це стало неможливим. Місцеві жителі будуть особливо обережними, адже нові вибухонебезпечні предмети з’являються швидше, ніж їх встигають знешкодити.
Укриття, створені раніше, практично не використовуються, за винятком одного, що знаходиться біля старостату. Більшість мешканців облаштували підвали у своїх домівках, де проводять більшу частину часу.
Люди намагаються доглядати за худобою, проте обстріли заважають виходу на подвір’я.
Мешканці Садового мають труднощі з отриманням державних виплат. Після підтоплення надавали разову допомогу, але зараз ті, хто втратив домівку, часто отримують відмови.»
Софія Луценко, спеціально для МОСТа
