Команда “Білозерка. Інфо” за підтримки Media Development Foundation запускає новий спеціалізований проєкт “Життя на лінії фронту”. У відео та текстових матеріалах ми висвітлюватимемо життя мешканців звільнених громад Херсонщини.
Як проживають внутрішньо переміщені особи (ВПО) у Миролюбівському старостаті, з якими труднощами стикаються, та хто їм допомагає в адаптації на новому місці – детальніше читайте в нашому ексклюзивному матеріалі.
У Миролюбівці, що входить до складу Білозерської громади, триває активне життя. Тут знайшли притулок багато ВПО, які втекли з постійно обстрілюваних населених пунктів правобережної Херсонщини.
Староста Миролюбівського округу Андрій Федак повідомив, що приблизно у п’яти із шести населених пунктів старостату проживають до 1500 людей.
«У селах також мешкає значна кількість переселенців – до 450 осіб», – зазначив староста.
Раїса Добровольська, переселенка з Кізомису, змушена була залишити своє житло у 2022 році після обстрілу. У Миролюбівці жінка знайшла затишок. Перші дні після переїзду її родина отримала гуманітарну допомогу, а директорка місцевої школи запропонувала їй записати дочку на навчання.
Людмила Рожко, яка раніше мешкала у Новодмитрівці, також покинула свою домівку у 2022 році та переїхала з родиною до Вінниці. Проживши там навчальний рік, але з труднощами через оренду житла, родина вирішила повернутися до Новодмитрівки, проте їхнє перебування там виявилося недовгим.
«Ми провели там приблизно два тижні. Після того, як сталося «прилиття», мій чоловік забрав нас звідти», – розповіла Людмила.
Також до Миролюбівки переїхала Марія Мефодієвна, ВПО з невеликого села Янтарне, населення якого складає всього 54 будинки. Це вже четвертий населений пункт, з яким жінка пов’язана з початку повномасштабної війни.
Також проживає у Миролюбівці Зоя Мельчуцька, переселенка з Херсона. Перед цим вона була в Кізомисі, сподіваючись, що її дім з підвалом захистить сім’ю від обстрілів. Проте після обстрілу їм довелося знайти нове місце для проживання.
У Миролюбівці ВПО отримують гуманітарну та медичну допомогу. Благодійні фонди поставляють продукти, гігієнічні набори, розкладачки, постільну білизну та матраци. Також переселенців забезпечують житлом.
«Ми домовилися з власниками об’єктів, що зараз порожні. Хазяї в основному виїхали за кордон, але надали право на проживання в їхніх помешканнях. Це хороший варіант для переселенців, оскільки вони не платять за оренду, а лише за комунальні послуги», – підкреслив староста села.
У Миролюбівці активно працюють амбулаторія, бригади «швидкої допомоги», поліція та пожежна служба. Однак переселенці стикаються з труднощами в пошуку роботи: в селі майже немає вакансій, адже є лише сезонні роботи. Середня категорія віку переселенців не може скористатися гуманітарною допомогою, оскільки фонди орієнтуються на інші категорії.
Проте переселенці знаходять способи виживати: Зоя Мельчуцька вирощує городину, а родина Добровольських з Кізомиса тримає курей та качок.
Незважаючи на те, що Миролюбівка іноді зазнає атак військ Росії, місцеві жителі залишаються на місцях. Наприклад, у грудні 2023 року село постраждало від обстрілів з С-300, внаслідок чого загинула одна особа, а школа і амбулаторія були пошкоджені.
Ситуація з безпілотниками залишається напруженою. Проте місцеві мешканці адаптувалися і знають, де очікувати загрози.
Попри складну безпекову ситуацію, багато людей обирають залишитися вдома, на рідній Херсонщині:
«Думаю, що зараз в жодному місці не відчувають себе в безпеці. Але я не змогла б поїхати за кордон, адже мені важливо зберегти зв’язок зі своїми корінням», – зазначила ВПО з Херсона Людмила Коханська.
