Рік тому до хабу ЮНІСЕФ у Білозерській громаді звернулися мама та її дві доньки – тринадцятирічна Катерина і одинадцятирічна Тетяна. На той момент дівчата понад два роки практично не спілкувалися з однолітками і уникали виходити на вулицю. Хаб став місцем, де сестри змогли повернутися до активного життя та знайти нових друзів.
Війна суттєво змінила життя цієї сім’ї, як і багатьох інших в Херсонській області. Під час обстрілів дівчата часто ховалися вдома, навіть вдень залишаючись в приміщенні. Вони мали лише один малий генератор, який допомагав не лише їм, а й сусідам. Проте одного вечора, коли ракета влучила неподалік, родина вирішила покинути своє домівку. Після півроку вимушеного перебування в іншому селі, вони повернулися, але вже в меншій хатині через небезпеку в рідному селі. Мама з доньками, бабусею та дідусем знайшли притулок у двокімнатному будинку, де поспіль було тісно — для навчання дівчата не мали навіть власного столу. Завдяки соціальному проєкту ЮНІСЕФ та ХОЦ “Успішна жінка” родина отримала необхідні меблі.
Перш ніж адаптуватися до нових умов, Катерину та Тетяну консультувала психолог Юлія у хабі допомоги родинам з дітьми від ЮНІСЕФ та ХОЦ “Успішна жінка”. Спілкування з однолітками у них майже не відбувалося, оскільки після початку війни їхній батько пішов служити, і у них залишалася лише мама для розмов. У хабі дівчата швидко знайшли нових знайомих серед дітей з нового села. Окрім індивідуальних занять, вони стали учасниками групових заходів та майстер-класів.
Любов до танців спонукала Катерину та Тетяну організувати в хабі свій танцювальний клуб. Разом із новими друзями вони вивчають танці і насолоджуються музикою. Дівчатам також цікаво створювати вироби, які вони дарують своїй родині. Нещодавно Діана, за словами своїх доньок, навіть організувала виставку малюнків та аплікацій у себе вдома.
“Дівчата залишилися дуже задоволеними заняттями в хабі. Вони швидко біжать туди після онлайн-шкільних уроків і продовжують спілкування з новими друзями навіть за його межами”, – розповідає мама Діана.
Для мами Діани та її доньок цей хаб став місцем спокою і реабілітації після важких переживань.
“Я час від часу також беру участь у заняттях, зокрема з елементами арт-терапії. Присутність моїх дітей, які щасливі і в безпеці, надихає і лікує мене від травм війни. В хабі також організовуються освітні сесії для батьків, – зазначила Діана. – Діти отримали можливість відволіктися від війни, зайнятися творчістю, знайти нових друзів та здобути нові знання. За цей рік мої доньки стали більш комунікабельними, навчилися висловлювати свої думки і почуття.”
