У часи війни багато людей знаходять способи допомогти іншим та наблизити мир. У Білозерці живе кінолог Сергій Єрьоменко, який став рятівником для бездомних собак: він доглядає тварин, покинутих господарями, які виїхали в безпечні місця, допомагає знаходити заблукалих собак після російських обстрілів і підтримує десятки тварин, які стали його новими підопічними.
Сергій облаштував вольєри на своєму подвір’ї та щоденно опікується 15 собаками. Кількість тварин у його притулку постійно змінюється. Війна залишає без нагляду чимало чотирилапих: їх підбирають з вулиць, вони страждають від голоду й небезпеки. Сергій рятує їх, лікує та годує.
Дехто вважає, що у такі часи думати про тварин недоречно, оскільки потрібно дбати про власне виживання. Проте Сергій бачить покинутих собак як екологічну катастрофу, про яку не говорять.
До початку війни Сергій був успішним дресувальником. Його любов до цієї справи з’явилась ще в дитинстві під час занять у спортивних секціях. Мріяв стати ветеринаром, але пройшов довгий шлях: отримав освіту економіста, працював у відділі освіти й банку.
У 2010 році, після скорочень у банку, він змінив професію й став охоронцем на суднобудівному заводі, що дало йому можливість повернутися до улюбленої справи. Сергій здобув диплом міжнародного зразка як інструктор з дресування службових собак.
“Я проводив 4–5 занять на день. В дресурі брали участь різні породи, ми займалися соціалізацією та адаптацією собак. Це надзвичайно важливо, адже собака може бути небезпечною, якщо над цим не попрацювати”, – ділиться Сергій.
Війна знищила всі його плани. Клієнти, які виїхали з Білозерки під російською окупацією, залишили у його опіці своїх собак. Вольєри Сергія заповнилися тваринами з непростими історіями.
“Ось Бостон. Йому вісім років. Я почав займатися з ним ще до війни, коли йому було дев’ять місяців. Господар виїхав, а Бостона привезли до мене на перетримку. Так ми пережили окупацію разом. Раз у раз до мене приходили окупанти з перевірками. Коли Херсонщину звільнили, власник приїхав за собакою, але Бостон його не впізнав. Однак, впізнавши його, стрибнув у машину та почав гавкати від радості. Але куди їхати? Село, звідки вони поїхали, під обстрілами, тож господар утретє залишив пса у моїй опіці”, – розповідає Сергій.
“Сім’я Ірини Науменко придбала двох цуценят. Під час обстрілу Іру смертельно поранило, а її брат залишився неушкодженим. Тепер алабайчика приводить до мене на заняття брат Ірини. Я працюю з ним, і думки про Іру не полишають. Це був мій колега”, – говорить Сергій.
Сергій також називає себе волонтером, оскільки самостійно опанував ветеринарну справу. Він часто шукає собак після обстрілів.
“Люди просять про порятунок”, – каже він. “Коли останній раз шукали собак, довелося втікати від дронів. Я працюю з волонтером, який привозить поранених, а я їх лікуєм. Багато хто з власників не може платити за утримання, адже вони самі залишились без нічого”, – зазначає Сергій.
Сергій щоденно зазнає небезпеки. Сім’я підтримує його в роботі, його батько та син – його головні помічники.
“Собаки відчувають обстріли. Коли стріляють наші, вони гавкають. А от коли ворог – мовчать, насторожуються”, – додає Сергій.
У Сергія є чотири власні собаки. До війни він вважав, що у нього буде лише один пес, бо це вимагає великої відповідальності. Однак війна внесла свої корективи, і він отримав підопічних від людей, які не змогли їх утримувати.
Кане Корсо Адєль та Ардон – особисті собаки Сергія.
Наразі Сергій купує спеціальний корм для своїх вихованців на Черкащині та додає вітаміни.
Залишаючись в постійній небезпеці, Сергій вірить в перемогу:
“Живемо, як на пороховій бочці. Я вірю: це обов’язково закінчиться. Головне – не здаватися, допомагати іншим. Як сказав психіатр Віктор Франкл, ті, хто фокусувався на своїх діях, виживали”, – підсумовує він.
На завершення, Сергій звертається до громади:
“Тримаймося, дорогі друзі! Все буде добре, ми вистоїмо!”
Ірина Квітка
