Тема відновлення населених пунктів Херсонської області після завершення війни стала актуальною для суспільства.
Наше видання звернулося до відомого херсонського краєзнавця та архітектора Сергія Дяченка, аби дізнатися, чи збережеться унікальне архітектурне обличчя громади та на які аспекти слід звернути увагу під час розробки планів відновлення.
Посад-Покровське та його історична земля
Війна продовжує руйнувати населені пункти Херсонщини, знищуючи їх культурну спадщину. Як зазначив Сергій, поточні проєкти відновлення не завжди враховують цю особливість.
“Відбувається відновлення Посад-Покровського, але під час створення проєкту не врахували унікальність цього населеного пункту. Відновлення приватних домівок і соціальної інфраструктури є важливими, проте слід також зберегти історичну пам’ять. У селі залишилися три історичні будівлі, яким більше ста років. Однією з них є будинок старої земської школи, де збереглися цікавими елементи, які демонструють архітектурні традиції Південної України початку XX століття”, – підкреслює він.
Руїни земської школи
За словами Дяченка, ці історичні споруди Посад-Покровського були занедбані ще за часів радянської влади, але саме зараз можуть отримати шанс на реконструкцію та стати основою для відновлення села.
“Доцільно розпочати відновлення з збереження важливих пам’яток минулого. Ці будівлі розташовані поруч із старим цвинтарем, яке теж є важливим історичним об’єктом. Тут можна знайти козацькі хрести, що належать першим мешканцям Покровського Посаду, які в XIV столітті будували кораблі у Миколаєві”, – наголошує краєзнавець.
“Бажано висадити поруч дерева, облаштувати алею. У приміщенні земської школи, наприклад, можна створити бібліотеку або кав’ярню, аби зберегти архітектурні пам’ятки. Хоча вікна та дахи відсутні, основна частина цих будівель збереглася. Можна також повернутися до оригінальних покрівель, які були поширені на Херсонщині понад століття тому”, – стверджує Сергій Дяченко.
За словами Дяченка, місцеві архітектори отримали інформацію щодо цінності трьох будівель у краєзнавчому музеї та передали відповідний запит на ОВА. Будівлі земської школи були включені в проєкт відбудови, але наразі жодних дій не проводиться – навколо просто встановлено паркан.
Унікальна єврейська школа в Бобровому Куті
У Бобровому Куті ситуація складається по-своєму, хоча й з більш оптимістичними можливостями.
“У селі збереглася єврейська школа початку XX століття, навіть стара черепиця на даху залишилася. Раніше це була єврейська колонія. Ми зафіксували цю пам’ятку, а нещодавно дізналися, що в рамках програми відродження села, бюджет якої складає 110 мільйонів гривень, тут планується створення хоспісу. Чому?” – дивується Сергій Дяченко.
Архітектор зазначив, що ця пам’ятка, як і багато інших на Херсонщині, не була внесена до реєстру спадщини, тому її збереження не викликало достатньої уваги.
“Раніше там здійснювала діяльність дитячий садок. Завдяки зусиллям ми змогли змінити вже затверджений план, співпрацюючи з головою Калинівської громади, якому пояснили цю важливість. Тепер ця будівля включена до реєстру спадщини, що є позитивним результатом”, – говорить Дяченко.
Популяризація культурної спадщини – шлях до відновлення
Сергій Дяченко повідомив, що в рамках проекту популяризації культурної спадщини Херсонщини він працює з командою однодумців.
“Проект “Культурна спадщина в основі унікальності та відродження зруйнованих війною міст Херсонської області”, ухвалений Європейським центром спадщини, має на меті створити інформаційний простір для розробки концепцій відновлення населених пунктів. Ми плануємо проаналізувати їхні об’єкти та розглянути їхню долю під час війни, а також рекомендувати внесення до охоронних реєстрів. Проект триватиме до квітня 2025 року”, – розповідає краєзнавець.
На думку Сергія, кожне село та містечко Херсонщини має унікальні культурні пам’ятки, що повинні стати основою для відродження.
“Російська агресія спрямована на знищення нашої культурної самобутності, щоб довести нашу несуттєвість. Однак кожен населений пункт Херсонщини є частиною багатогранної української культури і повинен бути відроджений у цій концепції”, – запевняє активіст.
Дяченко також долучається до проекту Heritage Monitoring Lab у Львові, що займається фіксацією зруйнованих пам’яток.
“Ми займаємося юридичним оформленням і архітектурною документацією пам’яток. Виявляємо нові об’єкти, що мають бути збережені, і вносимо їх до реєстру. Наразі в Херсонській області уже зареєстровано 76 об’єктів”, – зазначає він.
Розробка символіки для Дар’ївської громади
Дяченко впевнений, що популяризація культурної спадщини Херсонщини стане каталізатором економічного відродження після війни, залучаючи нових жителів. Туризм може стати важливим джерелом надходжень, якщо буде створено цікаві туристичні локації.
Наприклад, у Дар’ївській громаді триває конкурс на символіку, брендинг та логотип громади.
“Я був запрошений як консультант. Згадав їм про знамениті Федорівські печери поруч із Інгульцем. Це унікальні карстові печери, що мають бездоганне історичне значення. Первісні сліди людської діяльності виявлені тут, але пам’ятка досі недостатньо вивчена. Були під час вивчення ще в часи Дмитра Яворницького, коли відомо було про чотири печери в цій місцевості”, – розповідає Сергій Дяченко.
Дяченко вважає, що навколо печер можна розвивати туристичну привабливість Дар’ївської громади.
“Геродот описував печери під час свого часу у гирлі Дніпра, де герой Геракл зустрів змієногу богиню. Це історії, на яких можна розвивати туристичні родзинки. Можна створити скіфські монументи вздовж дороги, а в гербі зобразити цю богиню. Коли я це розказав у громаді, вони задумались, це викликало в них інтерес”, – ділиться сергій.
Адольф Бродський та його зв’язки з Білозеркою
Серед історичних постатей Білозерки Сергій Дяченко згадує знаменитого скрипаля Адольфа Бродського, чиєю дружиною була Анна з родини, що заснувала селище.
“Ця особистість має світову славу. Струнний квартет у Манчестері носить його ім’я з 1972 року. Бродського високо цінять у Великобританії. На сцені з цим квартетом виступали Бйорк, Стінг та Пол Маккартні з ‘Бітлз’. Бродський народився в українському Таганрозі, виріс у Херсоні, навчався в Одесі. Його дружина, польського походження, також мала хроніки з Білозерки”, – зазначає краєзнавець.
У спілкуванні з одеськими художниками, обговорюючи тему Бродського, виникла ідея прикрасити зупинки в селищі мозаїками в південному стилі, з образами видатних музикантів громади.
“Це можуть бути їхні портрети та історії. Також планується створення дитячих майданчиків, де можна буде чути музику видатних діячів громади. Таким чином, ми можемо популяризувати наші автентичні культурні надбання”, – ділиться своїми ідеями краєзнавець.
Крім того, Сергій Дяченко згадує й уродженця Білозерки Сергія Бондарчука, пам’яті якого можна було б присвятити місцевий кінофестиваль.
“Це лише кілька прикладів того, як вивчення історії рідного краю може виявити цікаві факти про значущість наших населених пунктів. Наприклад, ікона Касперівської Божої Матері, пов’язана з Білозеркою, була зображена на гербі колишнього району. Такий підхід слід підтримувати, аби зберігати унікальність та культурно-історичне різноманіття Херсонщини, що є нашою основою для відбудови після війни”, – підсумував Дяченко.
Білозерка.info
