У Херсонщині, де поля розкидані снарядами, щороку весною виростають квіти. В умовах війни та скорботи життя все ще шукає шляхи до відновлення. У селищі Приозерному, поблизу фронту, місцеві мешканці продовжують працювати та планувати своє майбутнє.
Серед них – родина пасічників Ольга та Олександр Крисюченки. Пара вже сім років займається бджолярством, і під час повномасштабної війни їм вдалося не лише зберегти справу, але й перетворити своє захоплення на стабільний бізнес.
У 2024 році Ольга вирішила підвищити рівень свого бізнесу, подавши заявки на кілька грантових програм, які успішно реалізовує. Незважаючи на загрози, вона розробляє амбітний план розширення пересувної пасіки, доводячи, що цілі можуть бути сильнішими за будь-які перешкоди.
Про те, що спонукає залишатися на рідній землі і працювати з надією на краще, ми говоримо з Ольгою Крисюченко.
Пасіка родини мандрує по медоносним полям Херсонщини
Ольга, виходець з Херсонщини, переїхала до Приозерного понад 20 років тому. Це спокійне південне село стало справжнім домом для неї та чоловіка Олександра. У 2020 році пара придбала затишний будинок, посадила сад, і їм подарували найбільше щастя – дочку Софійку, якій уже 10 років.
Ольга закінчила Херсонську філію Миколаївського університету кораблебудування, має освіту в галузі економіки підприємництва, раніше працювала в банківському секторі, а тепер під час війни відкрила ФОП.
Бджолярство було захопленням Олександра, але Ольга завжди підтримувала його у цій справі. Починали вони з восьми бджолосімей, підійшли до справи з відповідальністю, вчилися у старших пасічників і згодом вирішили перевозити бджіл на медоносні поля, отримуючи позитивні результати лабораторних аналізів. Це дало їм впевненість у тому, що їхнє начинання може приносити натуральний і корисний мед.
Сім’я мандрувала по полям медоносних рослин на лівобережній і правобережній частині Херсонщини. Вони шукали локалізації для бджіл, домовлялися з власниками землі та вивозили бджіл під час цвітіння. Це дозволяло отримувати мед, якого не знайдеш у супермаркетах – з акації, рапсу, фацелії, гречки та інших рослин.
“Коли Софійка підросла, ми брали її з собою в подорожі. Ставили вулики біля мальовничих місць – це була робота і відпочинок разом. Ночівля у наметі, вечірнє вогнище… Чи ж не краще?” – з ностальгією згадує Ольга спокійні часи.
Перед початком війни Крисюченки також мали великі плани. Вони розширили пасіку до 18 вуликів і планували далі розвиватися. 2021 рік був врожайним, і сім’я вже мріяла про подорожі до Олешківських лісів та Генічеська, де цвіла акація… Вони вбачали в своєму захопленні перспективу для отримання доходу.
“Ми зберегли наших незламних бджіл!”
Від початку війни ворог зайшов на територію Херсонщини. Люди почали евакуацію, однак не всім вдавалося безпечно залишити свої домівки. Щоденні новини обстрілів вселяли страх.
“Ми швидко вирішили, що залишимося. Спершу думали про виїзд, але згодом побачили всі ризики, тому залишилися вдома. Під час окупації майже не виходили з двору, переховувалися. Російський блокпост був навпроти нашого будинку, тож уникали зустрічей. Через це ми не мали можливості відкачати мед, доводилося підгодовувати бджіл. У 2022 році дістати цукор і медпрепарати було надзвичайно складно. Після звільнення ми не встигли насолодитися свободою, як почалися нові обстріли, і я з донькою виїхала до Одеської області”, – пригадує Ольга.
У березні 2023 року ворожий снаряд пошкодив будинок Крисюченків, знищивши дах і залишивши руйнації в господарстві. Однак 14 вуликів вдалося врятувати.
У червні, після вибуху на Каховській ГЕС, Крисюченки знову опинилися у небезпеці. Ольга та Олександр в той час були в селі Дослідне, займаючись викачуванням меду.
“Місцева влада запевняла, що вода не підніметься вище 2,5 метра. Але згодом ми отримали повідомлення, що вода почала надходити. Нам довелося в поспіху повертатися, щоб врятувати хоч щось зі свого майна, але багато речей загинуло. Проте наш дім, на якому з гордістю майорів український прапор, вистояв. Вибір Дослідного тоді був правильним. Хоча страх був великий, адже поле навколо було заміноване. Донечка ще залишалася з бабусею на Одещині, а ми намагалися продовжувати справу. Саме так нам вдалося зберегти наших бджіл”, – згадує Ольга.
Жінка зізнається, що до сьогодні їм не вдалося відновити власний дім. Вони подали всі документи на програму “єВідновлення”, але на даний момент селище залишилось зоною бойових дій, тому отримання державної допомоги поки що не можливе.
“Серед руїн розцвіли квіти!”
Влітку 2023 року родина намагалася відновити свій дім: вивозили те, що вода перетворила на сміття, висушували стіни і, завдяки волонтерам, здійснювали перший етап ремонту, одночасно продовжуючи працювати на пасіці.
“Цей сезон був важким. Нам постійно доводилося шукати нові місця для пасіки, пересуватися в умовах небезпеки. Коли ми приїхали до Снігурівки, навколо були розбиті автомобілі, окопи і заміновані поля. Ми стали на невеличкому клаптику землі, і бджоли полетіли. Серед руїн знову поміж квітів, і аграрії вже посіяли поля. Я задумалася: у нас неможливо відібрати щастя бути вільними. Воно проясниться, проб’ється! Не зупинятися, не здаватися! Жодних прибутків тоді ми не очікували, та односельці просили мед. Іноді я сідала в автомобіль і розвозила мед літнім людям. Незважаючи на важкі часи, ми змогли зібрати новий вид меду – коріандровий. Спершу він не задовольнив усіх, але згодом, після спроби, справою зацікавились, і він набув популярності”, – говорить Ольга.
У 2023 році родина вирушила з бджолами на Миколаївщину, де кочова пасіка знову запрацювала, а за сезон зібрали шість видів меду. У 2024 році Ольга почала виготовляти свічки з вощини та заливати медом горіхи.
“Мої свічки знайшли своїх споживачів у Франції, Італії, Іспанії, Польщі… Я надсилала їх друзям, і вони відзначали: “Твоя свічка пахне домом, дарує тепло!” – поділилася Ольга.
“Бджоли – це комахи з характером!”
Ольга із захопленням розповідає про своїх трудівниць. Вона вважає, що бджоли мають свій характер, і не всім дозволяють підходити до себе. Спостерігати за ними надзвичайно цікаво: як вони знаходять спільну мову, працюють, дбаючи одна про одну. Бджоли не реагують на обстріли, але дуже залежать від людей, які про них піклуються. Вони відчувають настрій своїх господарів і реагують на нього.
Улітку 2024 року Ольга дізналася про мініакселератор з жіночого підприємництва, запущений ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” у партнерстві з International Alert за підтримки ООН “Жінки в Україні”. Вона не побоялася вийти з зони комфорту, закінчила навчання для жінок, які прагнуть займатися власним бізнесом, і отримала свій перший грант, який передбачав фінансування та підтримку на всіх етапах. Менторка Світлана Матвєєва допомогла розібратися в питаннях оподаткування та реклами.
Ольга зареєструвалася як ФОП і успішно реалізує ще один грант від служби зайнятості.
“Після участі в проєктах, які принесли мені не лише 116 тисяч гривень, але й нові знання, у мене виникло ще більше питань. Однак тепер вони не лякають мене, адже я бачу перспективу. Головне – це нові знайомства на тренінгах та історії успішного бізнесу, які ведуть жінки тут, на Херсонщині. Розуміння, що я не одна, зменшує тривогу стосовно майбутнього. Вони працюють тут, і я також буду, ось це надихає!” – розповідає Ольга.
Не так давно у Instagram з’явилася сторінка “Натуральний мед від працьовитих бджіл незламної Херсонщини”, де Ольга рекламуватиме продукти своєї родинної пасіки. Це привертає все більше уваги. Поки не почався новий сезон, 35-річна підприємниця працює над новими ідеями. Вона впевнена: у Херсонщині, де ситуація з безпекою залишається непростою, важливо все планувати заздалегідь і ретельно обдумувати свої дії.
“Цей рік має змінити все на краще!”
У Ольги безліч планів на майбутнє. Вона переконана, що мед – це унікальний продукт з величезними можливостями.
“Я вже пробую виготовляти свічки, роблю подарункові набори з горіхами, залитими різними медами, а тепер думаю, як урізноманітнити асортимент і зацікавити покупців. Чи хотіли б ви спробувати рожевий або зелений мед? Всі продукти ще в процесі розробки! Також планую працювати над медовою косметикою – вона має багато корисних властивостей. Не забуваємо і про пилок, прополіс та інші продукти бджільництва”, – ділилася Ольга.
У 2024 році Крисюченки змогли зібрати понад 600 кілограм меду. Ольга зауважує, що гуртова ціна дуже низька, тому бджолярі надають перевагу роздрібній торгівлі.
“Зараз ми покладаємо всі надії на сезон 2025 року. Сподіваємося на успішний медозбір і, найголовніше, на перемогу України. Вірю, що цей рік змінить все на краще!” – з надією завершує розповідь власниця пасіки.
Проєкт «Підвищення спроможності жінок Херсонщини» реалізується ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” у партнерстві з International Alert за технічної підтримки ООН “Жінки в Україні” та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Це ініціатива, яка підтримує жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та зміцненні мирних процесів.
Ця публікація створена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF). Висловлені думки та зміст не обов’язково відображають офіційну позицію ООН.
Білозерка.info
