







Колеса безнадійно буксують і машина просідає все глибше. Автівка добряче застрягла у вщент промоклій землі, що колись була шляхом між двома полями вздовж посадки. В цій посадці ще й досі можна побачити окопи, які колись для себе влаштували росіяни, окуповуючи та утримуючи правобережжя області. Тишу туманного ранку розриває віддалене лаяння собак. Втім за щільною стіною імли, визначитись, де ми є і чи близько село, не вдається точно. Найцікавіше те, що прямувати до місця призначення нам необхідно ще з добрих пів години.
До одного з населених пунктів прифронтової Дарʼївської громади ми вирішили поїхати обʼїзними шляхами. Такими, які допомагають уникнути прямого і звичного шляху, що став вкрай небезпечним. Перспектива бути атакованими ударними дронами, завсідників повітряного простору Херсону, не надто надихає журналістів, які мають за мету дослідити історію успіху роботи з дітьми у розв’язанні проблеми соціалізації. Певно, дослідження цієї теми для нас особисто починається прямо тут в полі. Адже саме навички комунікації і контакти, здобуті раніше допомогли організувати трактор, що витяг нас з тягучих обіймів чорнозему.
Коли ми нарешті прибули, панувала гнітюча тиша. Поряд практично не було людей — таке явище стало звичним для сіл поблизу фронту. Раптово тишу порушує звук шкільного дзвоника, який пробуджує спогади про дитячі голоси та метушню.
Цей дзвоник лунав у сховищі, яке перетворилося на безпечне місце для навчання і відкриття нових знань для дітей села, назву якого зберігаємо в таємниці з міркувань безпеки.
Протягом понад року тут реалізується проєкт соціалізації дітей, який став першою сходинкою до відновлення звичайного освітнього процесу — навчання в офлайн-форматі.
Чому Херсонщина зіткнулася з проблемою соціалізації дітей?
Діти Херсонщини зазнали великих труднощів. Спочатку вони потрапили в новий світ онлайн-навчання під час карантину в 2020 році, а потім пережили дев’ять місяців окупації в 2022 році, коли батьки змушені були ховати їх від агресорів. Сьогодні, вже понад два роки, ці діти живуть під загрозою постійних обстрілів. Багато з них, особливо мешканці біля Дніпра, були змушені переселитися подалі від лінії фронту, втрачати соціальні контакти та можливості навчатися в звичному режимі.
Діти, травмовані війною, потребують як психологічної, так і соціальної підтримки. Залучення до спілкування і соціалізація є важливими для їхнього розвитку. Важливо також створення безпечних просторів, де вони можуть відчувати підтримку та допомогу дорослих, що дбають про їхнє благополуччя.
Саме в такій обстановці ми опинилися — у просторому укритті, обладнаному для розвитку дітей.
“Коли відновлення громади розпочалося після деокупації, ми зіткнулися з проблемою повної відсутності втручань у дітей. Їм дуже не вистачало комунікативних навичок, спостерігалося затримки у навчанні та психологічні труднощі. Їх оточували лише батьки та родичі,” — розповів Анатолій Дідур, голова Дарʼївської громади, проводячи нас до простору, що розширюється на кілька десятків метрів.
У навчальному приміщенні панують дитячі голоси та жвавість. Групи дітей працюють з вчителями, вивчаючи фізику, біологію, інформатику та навіть фізкультуру.
“Це школа. Наші діти навчаються у змішаній формі. Сьогодні, наприклад, старшокласники прийшли на уроки, а завтра вони працюватимуть дистанційно. Тоді в укритті заняття проходитимуть для younger school students. Діти з задоволенням відвідують заняття, особливо ті, хто проживає тут,” — поділилася Олена Заікіна, начальниця відділу освіти Дарʼївської СВА.
В укритті поєднали кілька важливих аспектів для роботи з дітьми, які позитивно вплинули на їхній розвиток. Уся проблема почалася з факту, що діти не могли спілкуватися один з одним. За словами Анатолія Дідура, проблема б не вирішилася без офлайн-освіти. Це питання стало взаємопов’язаним з іншими.
На території Дарʼївської громади російські війська знищили або серйозно пошкодили майже всі навчальні заклади. Навіть з настанням миру в Україні, повертатися до навчального процесу буде неможливо. Діти потребують укриттів, і громада активно шукає кошти на їх облаштування. Звісно, навіть за ідеальних умов, діти все ще можуть переживати значний стрес, адже тривалий час не спілкувалися з однолітками, що призвело до замкнутого способу життя.
Рішення проблеми
Вирішення проблеми знайшли через створення освітніх хабів.
Більше року тому керівниця громадської організації “Успішна жінка” Анжела Литвиненко звернулася до Херсонської обласної військової адміністрації з проханням знайти укриття для організації роботи за підтримки ЮНІСЕФ.
Литвиненко зазначила, що команда прийшла до громади з готовим проєктом, над яким працювали понад півтора роки. Ключовим моментом було знайти укриття, і саме тоді їй надали контакти Дарʼївської громади. Після відвідин, вона зазначає, що начальник громади відразу зрозумів важливість їхньої справи. На зустрічі були фахівці з освіти, соцслужб і охорони дітей, які виявили готовність до комплексної роботи.
“У нього було бажання реалізувати комплексну ідею, що стосується психосоціальної підтримки громади та відновлення людей, щоб згодом перейти до економічного відновлення,” — пояснює готовність на співпрацю начальник військової адміністрації Андрій Литвиненко.
Громадська організація зайшла працювати в це укриття, хоча тоді ще тривала його реконструкція. Голова громади активно шукав донора для завершення облаштування простору площею 700 квадратних метрів, щоб зробити його придатним для навчання дітей.
Таким чином, освітній хаб розпочав свою діяльність в одному відремонтованому куточку.
“Спочатку діти приходили дуже закриті. Багато з них навіть не спілкувалися. Проте, з часом їхня комунікація покращилася,” — розповідає про період становлення хабу Анжела Литвиненко.
Сьогодні в хабі панують яскраві кольори: малюнки на стінах, фарби, олівці, пуфи на підлозі, різні матеріали для творчості.
У закладі працює двоє психологів, логопед та два соціальні працівники.
“Спочатку дітей приходило дуже мало. Нам доводилося організовувати безліч ігор для згуртування, щоб допомогти їм навчитися взаємодіяти. І дітям це дійсно допомогло — вони відкрилися та почали довіряти нам, навіть стали ділитися своїми секретами,” — згадує психолог Людмила.
Вона підкреслює, що життя дитини, заздалегідь зосереджене в онлайн-просторі, без якісного офлайн-комунікацій, може обернутися на небезпечні наслідки — негативний вплив спільнот, кіберзлочини, депресії та образи.
Результати впровадження рішень у Дарʼївській громаді
Ефективна робота хабу стала першим кроком до повернення дітей до навчання в офлайн-форматі.
Голова громади Анатолій Дідур зізнається, що на початку проєкту ніхто толком не знав, чого очікувати від результатів, але вже на старті стало зрозуміло, що це стане основою для відновлення освітнього процесу.
Отримавши перші результати, громада вирішила розширити площу укриття. Розпочалося активне пошук фінансування. В структурі військової адміністрації створено новий підрозділ для залучення інвестицій.
“Ремонт у укритті провели за підтримки ЮНІСЕФ. Після виконання 50% обсягів роботи, стало зрозуміло, що необхідно більше фінансування, тож ми додатково виділили понад мільйон гривень на обладнання інших приміщень. Адже 300 квадратів площі недостатньо для 186 дітей, які тут навчаються. Наразі ми маємо 700 квадратних метрів укриття, повністю облаштованого для шкільних занять,” — пояснює Анатолій Дідур.
Освітній хаб зараз працює постійно. Основне завдання — надати першу психосоціальну підтримку та підготувати дітей до повернення до школи без стресу.
За результатами даної програми, у зазначеному закладі освіти показники знань дітей зросли мінімум удвічі від початкових результатів на старті співпраці освітнього хабу зі школою.
Анатолій Дідур настільки задоволений результатами, що ділиться випадками, коли діти самі тікають з дому, аби відвідати укриття, навіть якщо в той день не передбачені уроки. Бажання бути в активному середовищі з іншими дітьми служить сильним стимулом для них.
Зараз соціалізація дітей відбувається в усіх селах Дарʼївської громади у комплексному форматі. В більшості з них діти охоплені фахівцями хабів.
“Хаби мають виїзні команди. Діти, які навчилися спілкуватися, готові до передачі в школу. Це вже система. Ми змусили себе максимально охопити всіх дітей, навіть у найвіддаленіших селах, де вони двічі на тиждень проводять зустрічі,” — зазначив Анатолій Дідур.
Він також повідомив, що подібний освітній хаб відкрити в іншій частині громади. Батьки, побачивши позитивні результати, почали наполягати на запровадженні змішаного формату навчання. Для цього однак потрібно обладнане просторе укриття. Отже, відділу з пошуку інвестицій доводиться значно активізувати свою діяльність.
Анжела Литвиненко підкреслила, що проєкт “Освітній хаб” в цій громаді буде реалізовуватися й надалі. На її думку, Дарʼївська громада стала зразковою. Крім відновлення освітнього процесу, вони створюють комунікації для інших проєктів і пропонують додаткові послуги, щоби діти мали доступ до нових можливостей. Це включає кризові кімнати та спеціалізовану допомогу. Литвиненко відзначила також, що люди, які пережили окупацію або повернулися з інтернатів, іноді не можуть впоратися зі своїми емоціями, що може призводити до напружених ситуацій або навіть домашнього насильства.
Через хаби організація надає підтримку постраждалим від насильства та особам, які пережили тортури.
Керівниця “Успішної жінки” також підкреслює, що важливо підтримати дітей не лише психологічно, а й фізично.
“Діти потребують різноманітних активностей, занять спортом і важливо підтримати професіоналів, які можуть забезпечити фізичне розвантаження. Не всі громади мають можливість для спортивних заходів на вулиці, тому ми намагатимемося створити умови для підтримки як ментального, так і фізичного здоров’я,” — резюмувала Литвиненко.
Справді, дитячі голоси та їхній активний рух підтверджують висловлене: емоційно вони вже вільні й відкриті до світу. Водночас фізично, вони ще обмежені у просторі укриття, адже вулиця, поки ворог поруч, залишається небезпечною. Проте щирі “До побачення!” і посмішки свідчать про те, що у цих дітей попереду буде світле майбутнє. Чим більше ми наближаємося до Херсона, тим більше впевненості, що попри небезпеку довкола, є місця, де діти знаходяться під надійним захистом.