Історії людей, які змогли подолати тяжкі випробування, вселяють надію і натхнення, демонструючи, що кожен здатний боротися з негараздами. Такою є історія родини Протопопових із Херсона, що нині мешкає у Львові. Після серйозного поранення на фронті, Єгор, навчившись користуватися протезами, повернувся до звичайного життя: працює, водить автомобіль, а також у них народилася друга дочка. Однак, попри декларовані державою соціальні гарантії для ветеранів, родина не змогла отримати житло.
Соціальні гарантії виявилися ілюзією
У рамках соціальних гарантій, які передбачені для ветеранів, зазначено право на отримання житлової площі. Це стосується учасників бойових дій, які отримали поранення чи інвалідність під час виконання службових обов’язків.
Також вони можуть претендувати на грошову компенсацію за житло. Це право визначене Постановою Кабінету Міністрів від 19 жовтня 2016 року №719 про забезпечення житлом певних категорій осіб, які захищали Україну. Право на компенсацію мають, зокрема, особи з інвалідністю I та II групи, а також внутрішньо переміщені особи, що брали участь у війні.
Єгор Протопопов розповідає про умови, необхідні для отримання житлової черги або компенсації: якщо їхнє житло знищене, розташоване в зоні бойових дій або на окупованій території. Його будинок знаходиться неподалік Антонівського мосту — в одній з найбільш небезпечних зон.
«Я подав документи, – каже Єгор, – ми стали на житлову чергу і почали процес оформлення. Ми чекали близько пів року, але отримали відмову, оскільки маємо житло в Херсоні. Воно знаходиться на правому березі, біля Антонівки, який наразі вважається деокупованим. Тому нам відмовили, посилаючись на наявність житла».
Олена Протопопова прокоментувала відмову на своїй сторінці у Facebook:
«Ми потрапили у той незначний відсоток людей, яким все ж належить компенсація за житло. Але нам все одно відмовили, бо ж у нас є де жити».
Під постійними обстрілами
Будинок Протопопових знаходиться в місці, де з початку повномасштабного вторгнення тривали активні бойові дії. Після деокупації Херсона та підриву мосту, територія стала об’єктом обстрілів звідки? Зі лівого берега, що загострило ситуацію: тут зафіксовано багато атак дронів, а місто потрапляє в новини через численні обстріли та жертви серед населення.
Наприкінці січня внаслідок обстрілу травму отримав староста Антонівського старостинського округу Сергій Іващенко, коли перевіряв наслідки нічного обстрілу.
Як повідомляє Суспільне, з до війни 13 тисяч жителів Антонівського округу нині залишилося близько тисячі. Громадський транспорт, медики та рятувальники не мають можливості працювати в цих умовах; лише волонтери підвозять гуманітарну допомогу.
Єгор пояснює, що на їхній вулиці практично нікого не залишилося:
«Света, газу, води – тут немає. Наш будинок частково пошкоджений – дах, кухня, вікна. Остання інформація говорить, що будинок хоч ще стоїть. Але ж ми не можемо отримати житло, бо технічно воно в нас залишається, хоча ми не можемо в ньому жити через постійні обстріли».
Відповідно до Переліку територій, де ведуться бойові дії, Херсонська міська територіальна громада з 1 травня 2023 року є зоною активних бойових дій.
Законодавчі перешкоди
Юристка Української Гельсінської спілки в Херсоні Аліна Колодич, аналізуючи ситуацію, дійшла висновку, що комісія Львівської міськради, яка розглядала заяви на грошову компенсацію, діяла відповідно до закону:
«Проблема не в рішеннях органу, що відмовив, а в законодавчих нормах, які так прописані».
Вона пояснила, що на законодавчому рівні наявність житла в зоні бойових дій не дозволяє отримати компенсацію. Для цього потрібно, щоб відповідне житло було зруйноване, або підтверджене актом обстеження.
Втім, навіть у випадку руйнування будинку, отримати акт наразі неможливо через небезпечні умови для роботи комісій по перевірці стану будівель.
«Формально, житло у родини є, і воно відповідає нормам. Але довести, що воно непридатне через активні бойові дії, неможливо, адже потрібно мати акт комісійного обстеження», – додала юристка.
Колодич підкреслила, що термін «непридатне для проживання» законодавчо не пов’язаний із зоною бойових дій, хоча в умовах війни руйнування житла відбувається насамперед через ці причини.
Вона вважає, що закон потребує змін, аби люди, які мають право на допомогу, могли її отримувати, а не стикаються з відмовами.
Ситуація виглядає парадоксально: право на житло на підконтрольній Україні території (навіть якщо це зона бойових дій) не надає можливості отримати допомогу. Незважаючи на пошкодження, відсутність комунікацій та неможливість проживання, закон не враховує цих умов.
