Олександрівка в Станіславській громаді продовжує залишатися в зоні бойових дій. Проте місцеві жителі не втрачають надії і впевнені у перемозі України.
Про життя в прифронтовій Олександрівці у лютому 2025 року розповіла староста Наталія Каменецька.
“В Олександрівці безпекова ситуація з дронами трохи краща, ніж у сусідньому Станіславі. Тому наші друзі-благодійники, такі як GEM та World Central Kitchen, продовжують постачати продуктові набори. Ми також вдячні церкві „Християнська надія“ з Києва за їхню підтримку. Влітку вони організували відпочинок для дітей, які залишилися в нашому селі. Крім того, у січні ми отримали гігієнічні набори від Станіславської СВА. Їх ми перевантажуємо на нейтральній території, щоб запобігти скупченню людей”, – зазначила вона.
За словами старости, число жителів Олександрівки зменшилось з листопада. Якщо раніше в селі проживало 450 осіб, то тепер залишилося лише 330.
“Ті, хто хотів виїхати, вже це зробили. Ми проводимо інформаційні сесії щодо можливості евакуації, але кожен вирішує сам. У селі залишилося 14 дітей, чиї батьки відмовилися від евакуації”, – зауважила Наталія.
Серед жителів є також люди з інвалідністю. Їм надається допомога від родичів та соціальних працівників.
“Представники Червоного Хреста забезпечують наших маломобільних містян, а їх 21, памперсами. Нещодавно двоє з них вирішили евакуюватися: одна жінка була доставлена на нейтральну територію, звідки волонтери перевезли її до Хмельниччини, до родичів. Іншу особу евакуювали до Чорнобаївської громади, де вона оселилася в модульному містечку”, – додала староста.
Комунальні служби Олександрівки також активно працюють, допомагаючи у доставці гуманітарної допомоги.
“Люди розуміють ситуацію та тримаються. У селі немає світла вже чотири місяці через постійні обстріли, і відновити електропостачання неможливо, адже російські коригувальники часто літають над домівками. Комунальники не можуть ремонтувати електромережі”, – пояснила Наталія.
В Олександрівці також виникають труднощі з водопостачанням, але мешканці знаходять способи виживати:
“Це складно, не у всіх є генератори, а дизель дороге паливо. Деякі мають свердловини, але для їх роботи також потрібна енергія. Втім, ми забезпечуємо водопостачання кілька разів на тиждень, адже СВА постачає паливо на генератори”, – уточнила вона.
На жаль, жителі накопичили борги за водопостачання, тож комунальні служби стикаються з фінансовими труднощами. Проте СВА підтримує їх, наскільки може.
“Але є й позитивні новини – газопостачання відновили ще в грудні перед зимовими холодами. Мобільний інтернет працює більш-менш стабільно”, – зазначила староста.
У селі також доступні адміністративні послуги: двічі на місяць сюди приїжджає адміністратор ЦНАПу.
“Люди можуть оформити субсидії на пічне опалення, переоформити статус ВПО, отримати пільги для багатодітних сімей, змінити місце проживання та укласти заповіти. Я можу також реєструвати шлюби, народження і смерті, але з цим виникають труднощі через низьку швидкість Інтернету, сподіваємось на покращення в майбутньому”, – пояснила Наталія.
Ще однією позитивною новиною стало те, що кілька жителів отримали сертифікати на фінансову допомогу за програмою “єВідновлення” для відновлення зруйнованого житла.
“Минулого року комісія засідала, і в листопаді погодила виділення коштів для жителів із зруйнованими домівками. На початку лютого їм були виплачені кошти, але через безпекову ситуацію фізична присутність комісії у нас наразі неможлива, тож процес затримується”, – резюмувала староста.
Місцеві чекають на дощову або вітряну погоду, адже тоді зменшується активність ворожих дронів, що дозволяє спокійно займатися своїми справами.
“В таку погоду дійсно здається, що в селі багато людей, адже всі виходять на вулицю і почуваються спокійно. Ми віримо, що так буде завжди після перемоги і повернення миру. Я залишаюсь близько до своїх земляків, адже присяга громаді має для мене велике значення. Найстрашніше вже позаду – це окупація, яку ми пережили. Нашим захисникам набагато важче в окопах, а ми вистоїмо. Все буде добре!”, – підсумувала Наталія Каменецька.
