Херсонський планетарій є неповторним закладом, який протягом багатьох років запрошував відвідувачів зануритися у безмежний космос. На жаль, вже три роки його двері лишаються зачиненими через військову ситуацію.
Про пережиті труднощі під час окупації та плани на майбутнє розповідають директор планетарію Ольга Храмцова та її заступниця, лекторка Юлія Шибаєва.
– Чи тримає планетарій свої двері відчиненими для відвідувачів зараз?
Ольга Храмцова: Ми вже третій рік не працюємо через військові дії. Наша локація перебуває у зоні ризику, що унеможливлює проведення просвітницької роботи, якою займалися раніше.
Водночас, інформація про наш заклад присутня на Google Maps, і я помітила, що лише у лютому було 47 запитів від громадян, які цікавляться, чи можемо ми відкритися. На жаль, наразі це неможливо.
Наш колектив роз’їхався по різних містах, де також є планетарії. Ми підтримуємо тісні зв’язки з усіма колегами, обмінюємося досвідом, допомагаємо один одному. Наприклад, у Харкові, де нині працює один із наших співробітників, знаходиться планетарій, який два рази припиняв діяльність, але, незважаючи на перешкоди, продовжує забезпечувати спілкування та обговорення планів. Спільнота планетаріїв залишається активною, ми також підтримуємо контакти з міжнародними колегами.
Наш Донецький планетарій наразі окупований, його обладнання було розграбовано, а працівники виїхали за кордон, проте ми все ще підтримуємо зв’язок.
У Вінницькому планетарії вдалося здійснити реконструкцію ще до війни, і тепер там чудові умови для відвідувачів. Це невеликий, але сучасний заклад, який продовжує працювати.
Наші працівники займаються самопідготовкою та вдосконаленням навичок. Професія лектора у планетарії є унікальною, адже такого фаху неможливо засвоїти у вищих навчальних закладах. Щоб читати лекції, потрібно мати ґрунтовні знання з астрономії та акторське вміння, а таких фахівців дуже небагато.
Юлія Шибаєва: Планетарії Харкова та Херсона взяли участь в онлайн-зустрічі Міжнародної Гамівської конференції, що проходила на базі Одеської обсерваторії. У серпні 2024 року нас запросили до цього заходу, де обговорювали зниження інтересу до астрономії серед молоді, що негативно вплинуло на відвідуваність планетаріїв. Раніше діти приходили насамперед за захоплюючими зоряними шоу, але сьогодні все менше молоді обирають астрономію чи астрофізику у навчанні. Тому роль планетаріїв у розвитку української науки є надзвичайно важливою.
– Як вплинула окупація на приміщення планетарію?
Ольга Храмцова: Російські військові прийшли і оголосили про зміни в керівництві. Спочатку вони спостерігали за ситуацією, а потім надійшли до нашої бухгалтерки та сказали, що ми більше не можемо залишатися на своїх місцях. Тоді я зібрала колектив, ми вирішили припинити діяльність і залишити заклад.
– Скільки зараз у Вас співробітників?
Ольга Храмцова: Нас залишилося п’ятеро, але ніхто не працює через загрозу. Будівля постійно піддається атакам, вікна вибиває від вибухів, і їх постійно доводиться закривати. Тут нам допомагають волонтери, за що ми дуже вдячні.
Юлія Шибаєва: Наразі ми не можемо виконувати наші обов’язки. Я вирішила використати цей час для навчання. Зараз я навчаюся на магістратурі у Київському університеті культури, маю тему магістерської роботи про дизайн астрономічних центрів ХХ–ХХІ століть. Після перемоги я мрію, що наш планетарій знову відкриється і стане сучасним, з новими можливостями для відвідувачів.
– Яка ваша освіта, пані Юліє?
Юлія Шибаєва: Я вчитель іноземних мов. Ніколи не думала, що працюватиму у сфері астрономії, але доля склалася так. У нашому колективі ми часто жартуємо, що зірки обирають особливих людей для роботи у планетаріях. Незалежно від ситуації, ми продовжуємо спілкуватися і ділитися науковими новинами.
– Як ви приєдналися до команди?
Юлія Шибаєва: Я працюю в планетарії з 2012 року. Наприкінці 2011-го, в пошуках роботи, знайшла оголошення про набір на посаду лектора.
– Про які теми ви читали лекції?
Юлія Шибаєва: У нас малий штат, тому кожен лектор читав на різні теми. Окрім астрономічних лекцій під куполом, ми також проводили дитячі свята, квести, організовували романтичні події та створювали відеоказки.
– Яка суть роботи планетарію, окрім інформування про зірки та комети?
Ольга Храмцова: «Планетарії покликані допомогти людям усвідомити важливість збереження нашої планети. Коли ми не розуміємо один одного, це може призвести до конфліктів і навіть війн. Наші заклади розширюють світогляд, нагадуючи про закони Всесвіту, які впливають на людство, адже жити потрібно не лише для матеріальних потреб, а й для здобуття знань.
Сподіваємось, що в мирний час ми знайдемо своє місце у відновленому світі.
Юлія Шибаєва: Для нас робота в планетарії — це покликання. Тут немає людей, які не люблять свою діяльність. Ми маємо піклуватися про Всесвіт, людей та своє місто. Херсонський планетарій залишається єдиним стаціонарним планетарієм на півдні України з унікальним устаткуванням, адаптованим під небесні координати Херсона.
– Які у вас плани на майбутнє?
Юлія Шибаєва: Перед початком повномасштабної бойової дії наш планетарій отримав грант від Українського культурного фонду на оновлення зоряної зали. На жаль, ці плани було зруйновано, але ми сподіваємося, що вони зможуть здійснитися у майбутньому.
Ольга Храмцова: «Мир є найголовнішим. У спокійний час ми обов’язково знайдемо своє місце. Раніше планетарій носив ім’я Юрія Гагаріна, що дуже прикро, адже нинішня система знищила його спадщину. У нас є свої герої, таким є Леонід Каденюк, перший український космонавт. Ми з ним були знайомі, тож, можливо, після війни ми звернемося з проханням перейменувати планетарій на його честь. Ми віримо у краще, головне – щоб настав мир, щоб людей більше не гинуло.
Головне фото Ольги Коломацької
Цей матеріал з’явився завдяки програмі “Голоси України”, реалізованій в рамках Ініціативи Ганни Арendt спільно з Європейським центром свободи преси та медіа, за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, і думки, викладені тут, належать редакції.
Місто Сонця – інформаційне видання, новини Херсона, Херсонщини, Події Херсон, Херсонські новини, Україна.
