“Я побачила, що руки пошкоджені, і була глибока рана на грудях. Лежала, чекала на швидку допомогу, чувся звук ще кількох прильотів. Сусіди прийшли, щоб допомогти. Я постійно була при свідомості, пам’ятаю все, навіть коли мене везли в лікарню”, — згадує дівчина.
Вікторія проживала в Корабельному районі Херсона разом із мамою, коли їхня квартира зазнала атаки. Родина тимчасово змістилася до родичів, але повернулася до дому, не очікуючи на трагедію, як зазначила її мати, Юлія Задніпряна.
“Я спала в іншій кімнаті. Почувши крики, забігла до дочки і побачила, що вона вся в крові. Одна рука просто звисала, а інша була сильно пошкоджена. Я одразу викликала лікарів— їхня допомога прибула швидко, але для мене це здавалося вічністю,” — розповіла вона.
Вікторія та її мама Юлія. Суспільне ХерсонВ лікарні Херсона Вікторію прооперували, але через серйозність травм її терміново перевели до Київської клініки Охматдит. Після другого хірургічного втручання постало питання про ампутацію лівої руки.
“Я ще сподівалася, яй доктори зазначили, що шанси 50 на 50. Але перед виходом з реанімації лікар сказав: “Перед нами стоїть питання ампутації.” Це був великий удар для мене, і я не знала, як могли підписати дозвіл на таку операцію,” — згадує Юлія.
На диво, дівчина сприйняла цю новину спокійніше, ніж її мати.
“Я зрозуміла, що в мене буде протез. Коли я чекала допомоги вдома у Херсоні, усвідомлювала, що ампутації не уникнути,” — розповідає Вікторія.
Вікторія у кінному клубі. Юлія Задніпряна“Вона тільки почала їсти сама і виконувати домашні завдання. Вже може прибрати кімнату, адже має свій порядок і не дає чужим чіпати свої речі,” — сказала мати.
Вікторія зазначає, що не має великих сподівань щодо протеза, адже розуміє, що замінити втрачену руку повноцінно не вдасться.
“На даний момент мені важливо те, що я можу сама мити голову та доглядати за волоссям. Минулого літа я його пофарбувала, а нещодавно підкоригувала у салоні. Намагалася навчитися чистити зуби, але звикнути до нових рухів було складно,” — розмірковує Вікторія.
Не втрачаючи оптимізму, дівчина активно підтримує інших дітей, які також втратили кінцівки, беручи участь у заходах, організованих волонтерами в Києві. За всіх складних відчуттів, вона навіть спробувала катання на конях та й політ у аеродинамічній трубі.
“В лікарні я наділу апарат Єлізарова та сказала, що дуже хочу полетати. Лікар дав згоду, і всі аплодували, коли я піднялася у повітря. Мама ж думала, що це занадто ризиковано,” — поділилася Вікторія.
Дівчина у спецодязі готується увійти до аеродинамічної труби. Юлія ЗадніпрянаВікторія прагне повернутися до Херсона, не зважаючи на небезпеку, адже там залишилися її речі та друзі.
“Це мій дім, моя квартира і колекція з понад сотні баночок. Моє місце чекає на мене,” — сказала вона.
Юлія зазначила, що їхня квартира зазнала часткових пошкоджень, зокрема, кімната Вікторії потребує ремонту. У їхньому помешканні немає опалення і води через пошкодження труб.
Хоча житло потребує відновлення, Юлія впевнена, що головне — це безпека, і Вікторія підтримує бажання своєї матері, щоб війна нарешті закінчилася.
