Деколонізація потребує багато часу, адже цей процес повинен тривати стільки ж, скільки колонізація. Так вважає креативна директорка “Українського інституту” Тетяна Філевська, яка досліджує український авангард та творчість Казимира Малевича. Вона виділяє, що якщо колоніальна залежність України від Росії тривала близько 300 років, то процес деколонізації теж займе чимало часу. За словами Філевської, деколонізація – це не лише перейменування вулиць чи видалення пам’ятників, це про припинення ідентифікації через колонізатора. Справжня свобода прийде, коли ми побачимо себе як окрему цілісну цивілізацію, а не лише тінь колонізатора.
За словами Філевської, Україна повинна розглядати свою ідентичність у ширшому контексті, починаючи від античних грецьких поселень на півдні і закінчуючи культурними взаємодіями з Польщею, Італією та Австро-Угорщиною. “Головне не в тому, чи український Малевич чи російський, а в тому, чи зможемо ми остаточно звільнитися від цієї розривної лінії”, – підкреслює Філевська.
Крім того, вона зауважила, що колоніалізм залишає глибокі травми, які передаються з покоління на покоління. Деколонізація – це складний та тривалий процес, який не має кінця, але важливий для формування сильної, вільної та самостійної української ідентичності.
В той час, як Одеська область залишається однією з лідерів за кількістю вулиць, які підлягають перейменуванню в рамках декомунізації та деколонізації України, інші регіони також активно впроваджують ці процеси. Одеська область має перейменувати 228 вулиць, у порівнянні з 111 у Миколаївській області та 94 на Херсонщині. Проте, станом на червень 2024 року в Одеській області було вже 581 не перейменована вулиця, у Миколаївській та Херсонській областях – відповідно 407 та 156.
Ірина Глухова.
INTENT
