Початок 2025 року став справжнім викликом для українських локальних медіа загалом. Очевидно, що небагаточисельні незалежні медіа Херсонщини відчули проблеми після зупинки низки грантових програм з боку американських організацій, зокрема USAID, — традиційних донорів підтримки незалежної журналістики в Україні. Регіональні видання буквально опинилися на межі виживання. Три місяці без грантів показали, наскільки вразливою залишилася система незалежних медіа в умовах війни і наскільки потрібні структурні зміни у фінансуванні журналістики.
Чи відчули щось читачі?
Два місяці тому ми розповідали, що херсонські медійники відразу відчули припинення фінансування програм з США. Хтось, як медіа Вгору, скоротив зарплати персоналу, переважно усім менеджерам і керівництву, і зупинили співпрацю з усіма фрілансерами. Хтось почав шукати інші джерела додаткового фінансування, зокрема, у країнах західної Європи, Скандинавії і Балтії, а хтось, як МОСТ, зробив ставку на розвиток спільноти.
Ми поцікавилися у медіаменеджерів херсонських медіа, що змінилося в їхній роботі за останні два місяці.
Директорка медіаплатформи Вгору Ілона Коротіцина розповідає, що в медіа зупинили виробництво контенту, яке потребує додаткових витрат. Вгору вдалося зберегти оплату всім журналістам і контентмейкерам у Херсоні.
“Для аудиторії, ймовірно, нічого не змінилося. Херсонські медіа майже не зменшили навантаження і продовжують видавати достатню кількість контенту, виконуючи свою роботу на 100% навіть з обмеженим фінансуванням і ресурсами. Останні три місяці медіа використовували накопичені запаси. Але навряд чи цих запасів і ентузіазму вистачить до кінця року без суттєвої підтримки аудиторії і стабільного грантового фінансування. Не було помітно значущих великих проєктів після припинення фінансування від американських партнерів, таких як документальні фільми чи медіа події, присвячені Херсонщині”, – додає вона.
Загалом ця оцінка цілком описує ситуацію в медіа. МОСТ, дійсно, трохи зменшив кількість довгих форматів, відео і фоторепортажів з громад області.
“Якщо порівнювати з минулим роком, то ми значно скоротили кількість такого контенту. Але продовжуємо їздити по області, шукати теми і героїв, хоч не так часто, як раніше”, – розповідає кореспондентка МОСТа Олена Гнітецька.
З нею згоден колега з ІРС-Південь Петро Коберник, який каже, що кількість репортажного контенту зменшилася. Причина банальна — виїзди вимагають значних витрат.
“У цьому році ми тричі їздили з колегами в громади, хоча раніше у нас було по 2-3 виїзди на місяць. Натомість ми частіше стали працювати з військовими, хоча і це вимагає витрат на дорогу”, – розповідає він.
Редакторка онлайн-медіа Місто сонця Олена Піменова каже, що зникнення американського фінансування відбилося і на її медіа.
“Безпосередньо американської підтримки я не отримувала. Але я отримувала певні стипендії. І цей проєкт, якщо не помиляюсь, був якраз за американські гроші. Тому наразі він не працює. Тому пошуки фінансування тривають. Бо без грошей нема можливості оплачувати роботу авторів з Херсона, які безпосередньо пишуть ексклюзивні матеріали з самого міста”, – розповіла вона.
Олен також констатує, що частина медіа на Херсонщині закрилися, маючи на увазі не останні три місяці, а більш ширший період – останні два роки.
“Але є і ті, хто навпаки, активізували роботу. Кілька медіа, які безпосередньо мають редакції в самому Херсоні, показують зростання. У них зростає аудиторія і до них зростає довіра”, – розповіла вона.
Замірів аудиторії, очевидно, херсонські медійник не робили. Але і побіжне опитування, зокрема, відданих читачів МОСТа, показало, що читачі не дуже помітили зміни в роботі херсонських медіа. Але обовʼязково побачать, якщо ситуацію з фінансуванням вирішити не вдасться.
Альтернатива можлива?
Редакції шукали інші можливості утримання роботи: запускали краудфандингові кампанії, пропонували читачам підтримати їх через донати. Деякі медіа намагалися налагодити співпрацю із європейськими фондами, які частково компенсували втрати, але через бюрократичні процедури швидко отримати допомогу було важко.
Слід сказати відразу — ситуація у херсонських медіа, як і у більшості прифронтових ЗМІ, ускладнена повною відсутністю реклами. Тож, простору для маневру у них менше, аніж у колег з більш-менш мирних областей.
“Херсонський бізнес сам потребує допомоги, тож, більшою мірою, це співпраця з комерційними агенціями. Також ми залучаємо представників бізнесу з інших регіонів України, які можуть бути корисними нашій аудиторії. У 2025 році наші надходження від реклами поступово зростають, але поки що вони покривають від 5 до 10% загального бюджету”, – каже директорка Вгору Ілона Коротіцина.
Приблизно така ж ситуація і у МОСТа. Реклама складає приблизно 10-15% місячного бюджету медіа. Цей мізерний показник, насправді, не такий і поганий. В інших медіа реклами немає взагалі.
“У нас монетизуються відео на YouTube, Facebook, TikTok. Думаємо над Google-рекламою на сайті. Це не так багато коштів, але це, все ж таки, пасивний дохід, який не потребує додаткових зусиль. Загалом ми продовжуємо розвивати читацьку підтримку і відділ продажів. Ми втратили співпрацю по угодах з громадськими організаціями, які теж залишилися без коштів. Тож зараз шукаємо нових партнерів серед бізнесу, а громадським організаціям допомагаємо, розміщуючи деякі матеріали безкоштовно, сподіваючись, що ситуація покращиться найближчим часом”, – каже директорка Вгору Ілона Коротіцина.
Успішною, якщо не повною альтернативою грантам, але значним підсиленням спроможності медіаорганізацій, є створення читацьких спільнот. Чи не першими, влітку 2023 року, свою спільноту запустив МОСТ.
За два роки роботи зі спільнотою особливих успіхів не було, хоча зголосилися підтримувати на щомісячній основі медіа зголосилися 50 людей. “Сума зборів була невелика, але для нас це був надихаючий досвід. Сама думка, що люди готові платити якусь суму, аби підтримати нас, гріла душу. Взимку 2025 року ми потроїли кількість членів спільноти — зараз їх 208. А сума, яку щомісячно донатять нам читачі, досягла 20% від місячного бюджету!”, – розповідає заступниця редактора Єва Василевська.
Цей успіх, частково, є результатом кризової ситуації, про яку редакція і її працівники розповідали аудиторії в соцмережах, а ще успішним кейсом з випуском першого друкованого журналу.
Якісний друкований журнал, в якому зібрані найкращі матеріали МОСТа за 2024 рік неможливо купити. Його отримують тільки члени спільноти і герої матеріалів. Вдала кампанія з журналом, яка розпочалася за тиждень до припинення фінансування з боку американських організацій, дуже допомогла активізувати залучення прихильників онлайн-медіа.
Допис підписниці МОСТа
“Звісно, люди не підписуються на щомісячний донат заради журналу, але цей наш якісний продукт спричинив ефект зацікавленості. Люди просто потребують якісних медій. Не кожен може за це платити, але і середній донат у нас невеликий. Це більше про долученість, аніж про заробіток”, – додає Василевська.
За гроші від пожертв команда МОСТа оплачує відрядження і планує випуск наступного журналу. Звісно, що пошук грантів від неамериканських донорів — теж альтернатива. І хоч ситуація зараз надскладна, бо попит в багато разів перевищує пропозицію, знайти гроші декому вдається. Редакції подаються на великі і маленькі оголошення, але очікують появи великих донорів, які б могли перекрити втрату грошей з США.
Які загрози і де вихід
Найбільше від цієї кризи в майбутньому можуть постраждати місцеві громади: без регулярного контролю з боку медіа влада стане менш підзвітною, а процеси у бюджетній сфері стануть менш прозорими. Це моментально призведе до зловживань. Як приклад можна навести ситуацію в Херсоні, де міська влада (вже колишня), користуючись відсутністю нагляду з боку правоохоронців, з невідомих досі причин, перетворила цілі галузі міського господарства у джерела корупційного доходу.
При цьому, всього кілька медіа в регіоні систематично публікували матеріали про ці зловживання і, в результаті, в січні 2025 року СБУ, нарешті, провела обшуки і затримання в офісі наближеної до влади компанії, а в квітні Президент звільнив начальника Херсонської міської адміністрації Романа Мрочка. Без незалежних медіа це б навряд чи сталося.
При цьому, місцеві журналісти відзначають, що в області зростає кількість випадків зловживань, які в мирний час мали б бути швидко викриті. Зараз реагувати на всі факти у редакцій інколи не вистачає сил і ресурсів.
Представники херсонських медіа, з якими ми спілкувалися, кажуть, що основні потреби на зараз, – це стабільне фінансування, психологічна підтримка для команд і страхування життя.
Три місяці без грантів стали уроком і для самих медіа: залежність від одного-двох донорів є надто небезпечною. Редакції, які змогли вистояти, зараз активно працюють над розробкою змішаних моделей фінансування — поєднання грантів, підписок, донатів і співпраці з бізнесом.
Довгостроково — для збереження незалежної журналістики в регіонах, особливо на деокупованих територіях, потрібні нові програми підтримки, адаптовані до реальності війни: швидкі, гнучкі, мінімізовані за бюрократією. А ще потрібна системна робота самих редакцій над зміцненням своєї фінансової автономності.
Читачам і глядачам же треба памʼятати, що незалежна журналістика у зоні війни залишається критично вразливою і потребує стійкішої підтримки. Бо там, де замовкають чесні медіа, голоси корупції й дезінформації звучать особливо гучно.
Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації у Херсонській області
