Окупаційна адміністрація Росії на території Херсонщини вживає системних заходів, спрямованих на тиск та залякування місцевих жителів. Головною метою таких дій є придушення будь-якого спротиву та покарання за підтримку Збройних сил України, зокрема за фінансову допомогу.
Про це в ефірі “Вгору” повідомила Єлизавета Сокуренко, керівниця відділу документування воєнних злочинів правозахисного центру ZMINA.
“Ми фіксуємо адміністративні справи проти осіб, які слухають українську музику, що є частиною їхньої культурної ідентичності”, — зазначила Сокуренко.
За її словами, окупаційні органи розкривають кримінальні провадження на підставі звинувачень у шпигунстві, тероризмі, екстремізмі, зберіганні вибухівки та дискредитації Збройних сил Росії. Часто питання слухань у цих справах супроводжуються порушеннями прав на справедливий суд.
“Зараз ми маємо понад 200 людей із Херсонщини, які утримуються незаконно, і більше половини з них — під слідством або вже засуджені”, — додала правозахисниця.
Вона навела приклад справи Олексія Дем’яненка, якого окупаційний суд засудив на 14 років ув’язнення за нібито передачу українській розвідці інформації про переміщення російської техніки.
Примусова паспортизація також використовується як інструмент тиску на місцеве населення. Відсутність російського паспорта значно ускладнює доступ до медичних та соціальних послуг, а також обмежує свободу пересування.
“Для України це питання не змінює — ці люди залишаються нашими громадянами, яких потрібно звільнити. Однак для Росії це є способом легітимізувати свою владу на захоплених територіях”, — зазначила Сокуренко.
- У коментарі виданню “Вгору” заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов наголосив, що окупаційна адміністрація погрожує депортацією тим, хто відмовляється отримувати російський паспорт. У відомому випадку на лівобережжі Херсонщини підтверджено факт жорстокого побиття людини, яка не захотіла узяти паспорта РФ. Після цього вона була змушена підкоритися.
- У Міністерстві юстиції зазначили, що примусова паспортизація є незаконною і не визнається як в Україні, так і в міжнародному праві. Це суперечить основним принципам міжнародного права та є порушенням Женевської конвенції щодо захисту цивільних осіб під час збройного конфлікту.
