Відпочинок та можливість відволіктись: Херсонці висаджують квіти та дерева, створюючи затишні клумби біля своїх осель

Несучи на собі тягар щоденних обстрілів, жителі Херсона не втрачають надії та продовжують доглядати за своїми територіями. В тих районах, які вважаються більш безпечними, вони вирощують квіти, дерева, формують клумби та реалізують інсталяції, займаючись ландшафтним дизайном.На місцевих клумбах з’явились петунії, троянди, ромашки, нарциси та тюльпани. Мешканці власноруч облаштували ділянки у дворі своїх будинків. Робота відбувається під звуки повітряної тривоги; час від часу жінки переривають діяльність на час обстрілів, розповідає Олена Верещак. Для неї це можливість відволіктись від важкої реальності, каже вона.

“У нас біля під’їздів у кожного є свої клумбочки. Я взяла шматок землі і зробила свою. Восени збираємо насіння. Воно відцвітає, частина сіється самостійно, решту збираємо з квіток”, — зазначає Олена.

Сусіди розділили між собою прибудинкову територію. Найбільшу клумбу опікує Ольга Якубець. Наразі вона мешкає в цьому будинку вже 51 рік та прагне, щоб двір залишався охайним і привабливим навіть у ці складні часи.

“У нас багато клумб. Одна з них була висаджена буквально п’ять днів тому. Змінили труби на пластикові, і посадили квіти”, — розповідає Ольга Якубець.

За прибудинкову територію також відповідає Оксана Кочегарова, яка походить з тимчасово окупованих районів. До повномасштабного вторгнення вона займалася ремонтом квартир, тепер очолює ОСББ. Ця ділянка стала для неї джерелом натхнення, вона втілює свою мрію, адже її приватна власність була знищена внаслідок обстрілів.

“Ми також зробили інсталяцію собаки. Коли ми це зробили, до нас завітав пес, якого шукали в соцмережах. Він виявився бездомним, бо його власник помер, а він прибув до нас із Острова. Цей пес акліматизувався до нових умов, і тепер він наш улюбленець, його звуть Лімузин”,- говорить Оксана.

Оксана та її сусід, суднобудівник Володимир Бережний, продовжують декорувати двір. Серед квітів на клумбі також ростуть кактуси, що зрідка цвітуть.

“Ми були затоплені, зараз орендуємо житло. Я бачив, що люди зайняті, і вирішив долучитися. Оксана придумала ідею, а я просто виконав її. Одного разу, їдучи на велосипеді, побачив спиляне дерево й сказав Оксані, що його варто використати”, — згадує Володимир.

На імпровізованому паркані з’явився глечик, який приніс один з сусідів. Оксана зазначає, що праця над територією триває щодня, незважаючи на загрози.

“Одного разу, працюючи тут, я почула, як щось гудить. Повернула голову — а дрон кружляє з вибухівкою. Я не знала, що робити — тікати чи залишатися. Врешті дрон полетів далі, але згодом приземлився на будинок”, — розповідає вона.

Незважаючи на всі труднощі, мешканці продовжують доглядати за прибудинковими територіями. Для них це не лише відпочинок, а й спосіб забути про війну, пояснює Оксана Кочегарова.