У Херсоні звичайний ранок: раптом сильний вибух, чути тріск скла… Виявляється, неподалік. Одежа на собі, жую пігулку для заспокоєння. Сусіди вже в дворі, з’ясовуємо обставини. Десь хтось прибирає скло, телефонуючи в необхідні служби. Щоб заспокоїтися, починаю готувати. На запитання друзів про ситуацію я вже встигла нарізати олів’є та приготувати оладки. Спершу все почалося з дронів… Херсон продовжує жити.
***
Я завжди здивований, як один українець заздрить невеликій виплаті внутрішньо переміщеним особам, коли сам нічого не втратив, залишаючись вдома. Незважаючи на все, ми витримаємо!
В Росії повідомили про знищення 120 безпілотників, що призвело до колапсу в аеропортах. Наприклад, в Шереметьєво скасували 174 рейси, затримали 47, утворивши черги. У нижегородському аеропорту “Стригіно” пасажири провели ніч на підлозі залу очікування.
***
Яка ситуація в Херсоні? Як і раніше, дрони нагадують мухи. Дві автозаправки під атакою, що буде далі – невідомо. Живемо далі. Владу не критикую; сподіваюся, вона робить все можливе для безпеки людей.
***
Кажуть, що “жінки, які ліплять вареники з вишнями, потрапляють до раю без черги”.
***
Діти Херсона, незважаючи на постійні обстріли, продовжують радіти життю — грають, мріють та усміхаються. Кожна їхня усмішка свідчить про перемогу над страхом і підтверджує, що життя сильніше за війну.
***
Херсон… Чого мені не вистачає, де б я не була? — Великої води, адже річка – це не потічок, а широке розливання. Широкі прямі вулиці (хоча Забалка з балками — виняток), дерева, що щільно ростуть вздовж вулиць, перетворюючи центральні алеї на зелений коридор, неспішний променад від залізничного вокзалу до набережної спекотного літнього вечора…
