Олександр Усик здобув перемогу! Цей момент відчувається серцем. Спостерігаючи за ним, відчуваєш внутрішнє трепетання. Це не просто бокс — це символ боротьби й сили нашої нації. Перемога Усика — це відображення не лише його майстерності, а й наших спільних надій та мрій. Його погляд після бою говорить про усталеність і рішучість нашого народу.
***
Аеропорти Москви стали непридатними для комфортного перебування: картон замість ліжка, пакет як подушка, а звуки ППО за вікном. В ніч на 20 липня в Москві призупинили всі авіаперевезення через безпілотникову атаку, зокрема у Шереметьєво, Домодєдово, Внуково та Жуковському. Пасажири не могли ні зайти, ні вийти, а частина рейсів була змушена перенаправитися в інші регіони. Причиною стали небезпеки, пов’язані з систематичними атаками дронів.
***
Неприємно, що території Херсона піддаються обстрілам, включаючи Світову церкву.
***
Сотні осіб, які беруть участь у запуску ракет та безпілотників по цивільних об’єктах, стають загрозою для нашого регіону. Незалежно від релігійних переконань, такі дії — це відволікання від гуманності.
***
Чому ми не покидаємо Херсон?
В коментарях все частіше виникають поради зібратися та виїхати в безпечніше місце. Розумію, що люди дійсно турбуються про нас, але іноді звучать натяки, що це рішення правильне, а наше — ні. Давайте розглянемо це питання. Кожна людина має право на свій вибір. Ті, хто вирішив виїхати, поважні у своєму рішенні, адже у них є свої вимоги та причини. Ті, хто залишився — також мають свої вагомі аргументи. Якщо вам не зрозумілі їх рішення, пам’ятайте — кожен має свою ситуацію. Важливо не нав’язувати свій вибір іншим.
***
Про війну та херсонців.
У тяжкі часи люди відкривають у собі нові здібності, про які раніше навіть не здогадувалися. Вони починають мріяти, навіть якщо вважали, що ніколи цього не робили. І не бояться слідувати своїм мріям. Цей процес видно у кожному з нас. Наприклад, моя подруга, яку я тривалий час намагалася вмовити зайнятися вишиванням, нарешті створила свою першу картину. Це лише один з багатьох прикладів. Можливо, ми зрозуміли, що життя надто коротке, щоб відкладати мрії в «довгий ящик». Тож, мрійте і радуйтесь життю, незважаючи на виклики війни.
***
Спогади про Херсон, Дніпро, літо і наші кавуни, які не зрівняються з іншими. Ці думки зігрівають душу, але біль від розлуки розриває серце. Хочеться закричати, щоб світ нас почув. Господи, почуй наші молитви, допоможи повернути мир в Україну.
