Херсон, 3 серпня 2025 року – російські військові продовжують здійснювати обстріли, зокрема в районі мікрорайону Корабел. Останні атаки зафіксовані о 4:00 з використанням артилерії, о 6:00 – системи залпового вогню, та знову о 11:10.
***
У midst бомбардувань та руйнувань, приємністю стала об’ява про пошук грумера для котів у Херсоні. Ситуація все ще важка, проте дух міста не зламано.
***
Мій рідний острів знову в облозі, відчуття невідомого і страху охоплює. Люди, знайомі і незнайомі, залишилися там. Вони страждають, а думки про їхні переживання не покидають мене. Це невимовне почуття безпорадності, коли не знаєш, що робити далі.
Я прагну підтримати всіх, висловити повагу до тих, хто залишається в цій ситуації. Ви – дивовижні люди, справжні герої.
Все це проходить… Буквально все… У нас, крізь нас, і не раз…
***
Сьогоднішній день складний. Ми досі не оговталися після вчорашніх подій, проте з самого ранку знову обстріли міста та його околиць.
Але серед труднощів є й радісна новина: 3 серпня відзначається Всесвітній день кавуна. Цю традицію започатковано в Сполучених Штатах, де вона відзначається як Національний день кавуна.
До 10 століття кавун став популярним і в Китаї, де його привезли купці з Середземномор’я. Херсонські кавуни вже відомі усьому світу і стали символом незламності нашої області. Вони були, є і будуть завжди тут.
***
Війна створила новий жанр декоративно-прикладного мистецтва – розпис на боєприпасах. У Херсоні достатньо таких робіт, серед яких зображено не тільки солдатів, а й різні пейзажі та образи.
***
Інформації зі Східного регіону надходить недостатньо. Один з наших підписників, який все ще проживає там, поділився:
– Декілька днів тому нашу вулицю накривали «Гради». Багато будинків згоріло, майже вся вулиця вигоріла.
Ніякі служби не можуть до нас дістатися з відомих причин – ми рятувалися самі. Разом з кількома сусідами понад 7 годин боролися з вогнем, щоб він не перекинувся на сусідні будівлі.
Вода з крана ледь тече — щоб набрати відро, потрібно чекати більше години. Запасів, які ми збирали, більше немає.
Виїхати теж неможливо – мародери швидко все виносять. Ми тримаємося і продовжуємо боротися.
