Громадська організація “Сильні Бо Вільні” виконує важливу місію — рятувати людей і тварин. Без вихідних її команда регулярно відправляється до небезпечних районів Херсонської області для евакуації. Тренування та підготовка до цих поїздок неймовірно складні, тому й часу на комунікацію про свою діяльність не залишається. Керівник організації, Ігор Чорний, розповідає, чому деякі мешканці залишаються в небезпечних зонах, як волонтери мотивують себе продовжувати працювати, і як реалізують інші гуманітарні проекти.
Волонтерство в умовах війни
Ігор Чорний почав займатися волонтерством з перших днів війни. Спочатку він координував дії муніципальної варти, а пізніше став одним із засновників ініціативи “Усі небайдужі Херсон“, що надавала гуманітарну допомогу. На його думку, в перші тижні окупації стало очевидно, що матеріальні цінності втратили свою вагу, натомість людина і довіра стали найбільшими цінностями.
”Люди мали гроші, але не могли ними скористатися через закриті магазини. Організували збір продуктів та засобів гігієни для людей похилого віку і сімей з дітьми. Це був складний час, але ми справилися”, — зазначає Ігор.
Із відновленням контролю над правобережною частиною Херсонщини перед волонтерами постали нові виклики, в тому числі загрози авіаударів і обстрілів. Щоденний ризик для життя ускладнює їх роботу.
”Херсон постійно під обстрілами, і ситуація погіршується. Ніхто не помічає, як це жити у постійному страху. Зараз на нас звертають увагу тільки в екстремальних ситуаціях”, — зазначає він.
Волонтери стикаються з труднощами через неприязнь з боку поліції та військкоматів. Складні процедури бронювання часу забирають багато сил, а замінити волонтерів, готових ризикувати, важко.
”Ми залишилися в місті з перших днів війни та продовжуємо надавати допомогу. Незважаючи на втрати, наша команда вже понад три роки перебуває на передовій”, — говорить Ігор.
Евакуація — ризик заради порятунку
Основна мета команди — евакуація людей та тварин із небезпечних зон. Волонтери регулярно отримують заявки і використовують резервний телефон для зв’язку з мешканцями.
”Антонівка, Білозерка, Станіслав — ці села оголошені зонами евакуації, але багато людей не хочуть залишати свої домівки. Водночас ситуація стає все небезпечнішою”, — додає він.
За останній час команда успішно евакуювала дідуся з Микільського, який майже місяць чекав на допомогу. Після евакуації дорога до нього була сильно небезпечною.
”Кожна поїздка ризикована. Статистика не завжди на нашу користь — ми усвідомлюємо ціну кожної евакуації”, — розповідає волонтер.
Команда забезпечує евакуйованих не лише першим притулком у Херсоні, але й знаходить їм нові місця для проживання в інших регіонах України.
Вчасно, поки не запізно
”Встигнути вчасно” — це ключова теза, яка часто звучить у розмові з Ігорем. Він згадує випадок з пані Тамарою, яку вдалося врятувати, але її стан погіршився через запізнілу допомогу.
”Ми маємо більше випадків, коли вже не вдається врятувати життя. Кожне втрачена життя — це біль для нас”, — додає він.
”Цілеспрямовані удари”
Волонтери часто спілкуються з мешканцями ризикових зон, переконуючи їх залишити небезпечні місця. Ситуація під час евакуації ускладнюється через активні обстріли. Ігор підкреслює, що навіть позначки на автомобілі не гарантують неушкодженість.
”Коли люди намагаються виїхати самостійно, вони не враховують ризиків. Це може призвести до трагедії”, — продовжує він.
Служба ”Соціальне таксі”
Два роки тому ініційовано послугу “Соціальне таксі”, аби допомогти людям похилого віку дістатися медичних закладів. Це безкоштовні поїздки, які забезпечують волонтери.
”Ми робимо все можливе, щоб підтримувати людей, які залишилися без допомоги”, — говорить Ігор.
Забезпечення дитячого розвитку
Окрему увагу організація приділяє дітям, створюючи спеціальний простір для гри та навчання. Це важливо, аби малеча могла хоч трішки повернутися до нормального життя.
”Спочатку задумував це для підготовки до евакуації, щоб діти мали чим зайнятися, поки батьки думають, що робити. Наразі це вже стало незамінною частиною нашої роботи”, — додає Ігор.
Плани на майбутнє
Волонтери планують запровадити нові проекти, зокрема для людей похилого віку. Вони прагнуть організувати активності, які були б цікавими та корисними для старшого покоління.
”Ми не зупинимося на досягнутому, адже відновлення Херсонщини — це наша спільна мета. Поки є можливість, ми будемо рятувати людей”, — резюмує Ігор Чорний.
Яніна Надточа
Катерина Глушко
