Юлія разом із синами Олегом (14 років) та Олексієм (8 років) вже не можуть уявити свої дні без активностей, які організовує Чорнобаївська мобільна бригада. У січні 2023 року родина переїхала з Херсона, з мікрорайону Антонівка, який першим постраждав від обстрілів після звільнення. В цей час вже тривали масовані атаки, Юлія отримала важкі поранення, що змусило їх терміново виїхати. Зрештою, вони оселилися в маленькому селі, віддаленому від Дніпра.
Шлях евакуації та адаптація
“В цьому спокійному селі проживала наша бабуся, яка запросила нас переїхати. Вона сама обійшла сусідів, запитуючи, хто міг би надати нам прихисток. Знайшовся господар найбільшого будинку у селі, який погодився прийняти нас. Це був незнайомий чоловік, проте він не злякався і відкрив двері для нас. Він і досі постійно підтримує нас”, – ділиться Юлія.
До війни Юлія працювала менеджером в інтернет-магазині, а її чоловік – в енергетичній компанії. Разом вони мали кавʼярню. У них була традиція – щосуботи відвідувати рибалку, проте міст, до якого вони звикли їздити, тепер знищений війною.
У новому місці родина Юлії одразу почала активно волонтерити: разом із місцевими жителями вони відновили сільський Будинок культури. Згодом Юлію запросили на постійну роботу в цей заклад. В минулому році родина дізналася про хаб допомоги для сімей з дітьми у Чорнобаївці і почала його відвідувати.
Проблеми на початку роботи в хабі та перші досягнення
Головним викликом після евакуації для них стала втрата всього: одягу, предметів побуту, звичного способу життя. Хлопці мали мало речей, навіть без іграшок, які раніше були для них важливі. Після затоплення будинку в Антонівці, де знищили дитячу кімнату з іграшками Олексія, у хлопця з’явилася нав’язлива потреба збирати іграшки – навіть нова кімната стала місцем для зберігання, до яких ніхто не мав права торкатись. Кейс-менеджерка Чорнобаївської ОТГ, Любов, розповідає, що Олексій став дуже обережним у питаннях своїх іграшок, адже боявся втратити їх знову.
“Я відвела сина на першу зустріч у сільському клубі, він був не надто охочий, але після третьої зустрічі сталося справжнє диво: Олексій зібрав свої іграшки в один великий ящик і прибрав їх із кімнати. Я не можу пояснити, як фахівці досягли цього. Тепер він почав малювати та ділитися своїми думками про життя”, – додає Юлія.
Завдяки регулярним зустрічам та емоційно безпечному середовищу, хлопець почав відкриватися. Олег швидко включився в активності, йому потрібен був простір для спілкування з однолітками. Олексій же, навпаки, вимагав стабільності.
“І от момент, коли Олексій сам приходить і каже: “Класна річ зробили – я це хочу” – це був величезний крок вперед. Він став демонструвати ініціативу і більше не ховає свої іграшки. Це символ довіри, що є важливим для дитини, яка пережила труднощі”, – розповідає Любов.
У процесі роботи з Олексієм особливо ефективною стала мандалотерапія. Ця проста техніка дозволяє дитині через кольори і форми структурувати свій внутрішній хаос та займатися емоційною регуляцією. Індивідуальні зустрічі чергувалися з груповими, що дозволяло дитині спочатку спостерігати, а потім активно включатися у діяльність. Олег, у свою чергу, радується спілкуванню з однолітками і бере участь у майстер-класах.
Діти почали відчувати радість від життя: вони граються, малюють, висловлюють свої бажання. З’явилися нові інтереси і відчуття безтурботності, хоча й не завжди стабільні, але вже надихаючі.
“Звичайне життя, в якому хлопці мали свій простір і безтурботність, змінила війна. Як тільки ми почали виїжджати як мобільна бригада, вони стали першими, кого ми помітили. Із їхніх очей видно було, що їм потрібна підтримка. З того моменту ми прийняли їх під нашу опіку”, – говорить кейс-менеджерка Любов. Команда неодноразово підкреслювала, що в родини великий потенціал, потрібно лише трохи тепла, і вони відновляться.
Для Юлії співпраця з мобільною бригадою стала не лише можливістю отримати необхідну інформацію – фахівці стали близькими людьми, які її підтримують. Юлія також зазнала змін: вона стала активнішою, повернула собі впевненість і тепер ініціює зміни для інших родин. Два місяці тому вона організувала відкритий захід, присвячений безбарʼєрності, розповівши: “Я попросила фахівців з мобільної бригади провести заняття, і вони погодились. Захід був проведений на дуже високому рівні, зрозуміло і доступно для дітей.”
Любов підсумовує діяльність своєї команди, зауважуючи, що історія Юлії та її синів є яскравим прикладом важливості підтримки сімей. “Важливо не лише надати допомогу, а й бути поруч: системно, з повагою до кожної дитини,” – зазначає вона.
Громадська організація “Успішна жінка” в співпраці з ЮНІСЕФ та при підтримці Європейського Союзу реалізує проєкт “Надання психосоціальної підтримки та кейс-менеджменту родин з дітьми у Херсонській області, які постраждали від війни” у форматі хабів, впроваджуючи інтегровану модель психосоціальних послуг.
Автор: Галина Бахматова
