Окупація Херсона 2022 року назавжди залишила глибокий слід у пам’яті містян. Вона стала часом масових мітингів і мирного спротиву, появи руху «Жовта стрічка» та інтелектуального опору місцевої інтелігенції. Про ці події вже видано дві збірки усноісторичних свідчень — «Літопис цивільного спротиву Херсона у 2022 році» та «Херсон 2022: з Україною в серці», які розповідають про боротьбу та повсякденне життя в умовах окупації. Зараз готується до друку третя збірка — документально-аналітична, присвячена трагічним і водночас героїчним подіям березня 2022 року. Про видані збірки, опір херсонців росіянам та життя в окупованому місті нашому виданню розповів їх укладач, доктор історичних наук, професор Олександр Черемісін.
“IPC-Південь”: Нещодавно Ви видали збірку інтервʼю людей, які пережили окупацію. Розкажіть, будь ласка, що це за збірка, хто брав участь у її створенні й узагалі яке було спрямування у що у цьому виданні Ви зібрали?
Олександр Черемісін: Так, вже було опубліковано дві збірки усноісторичних свідчень тих людей, херсонців, які пережили окупацію у 2022 році. Перша збірка під назвою “Літопис цивільного спротиву Херсона у 2022 році” присвячувалась багатьом способам цивільного спротиву, який чинив Херсон. Це і мітинги 2022 року, це і діяльність руху “Жовта Стрічка” в Херсоні, це й інтелектуальний спротив, який чинила російським окупантам інтелігенція. Це і написи на стінах, і розвішування прапорців, бойкот російських товарів і, звісно, бойкот усіх проявів російського референдуму, який окупанти намагались тут провести. І друга збірка – вона була опублікована вже у 2024 році й має назву “Херсон 2022: з Україною в серці”, здебільшого вона присвячується тематиці повсякденного життя в окупації, самої атмосфери окупації, “смаку і запаху” окупації, якщо можна так висловитись. Тобто вона, першою чергою, націлена на передачу самої атмосфери окупації та розкриття теми повсякденного життя в окупації.
Збірка “Херсон 2022: з Україною в серці”.
В цілому що спільного мають обидві ці збірки: вони засновані, по-перше, на усноісторичних розповідях, зібраних методом напівструктурованого інтервʼю. І за допомогою цього методу висвітлювалася вся історія окупації – від початку вторгнення і до моменту звільнення. Вони містять широку тематику усноісторичних розповідей – це і про дефіцит товарів, ліків, про те, яким чином вдавалось виживати, як чинити опір і спротив тощо. Тобто багато в чому вони індивідуалізовані й розкривають тему боротьби. Тому що для кожного була своя боротьба – хтось словом, а хтось ділом боровся з окупацією, навіть у такі моменти, коли це становило загрозу життю. Багато хто з учасників опитування був заарештований та провів і 40, і 70 днів у полоні. Люди розповідали, як до них ставились росіяни, яким чином вони піддавались тортурам, як їм вдалось вижити в цих страшних умовах, як вдалось перехитрити, обдурити окупантів для того, щоб ті відпустили їх на волю. І багато хто з цих учасників зараз продовжує боротьбу, але вже у різних підрозділах Збройних сил України.
Зараз відбувається продовження цієї роботи, готується до публікації вже третя, аналітично-документальна збірка усноісторичних свідчень щодо херсонської окупації. Стосуватиметься вона вже конкретно періоду з кінця лютого до початку березня 2022 року і буде присвячена тематиці 1 березня 2022 року в Херсоні, тому серед опитаних будуть учасники Херсонської Тероборони, які вижили, родини загиблих тероборонівців, яким чином склалась їхня доля і в окупації, і після звільнення. Також будуть представлені розповіді випадкових свідків, які бачили, що відбувалось і на території Бузкового парку, і на території Наукового ліцею, і в районі Антонівського мосту.
В цілому ці збірки зроблені в хронологічному порядку і унікальність цих матеріалів полягає в тому, що, по-перше, це на локальному рівні присвячено суто Херсону і в історіографії власне такого більше немає. Також серед унікальних моментів слід зазначити те, що самі автори – я, Олександр Черемісін та моя дружина і колега Галина Михайленко – також пережили ці ж моменти, тому таким чином відбувається солідаризація упорядників разом з респондентами, оскільки вони знаходились і в одному хронологічному порядку, і в тематичному.
“IPC-Південь”: Розкажіть, будь ласка, кілька слів, як для Вас і для Вашої родини пройшла окупація? Тому що ми розуміємо, що ці інтервʼю мають особисто для вас цінність, оскільки Ви були безпосередніми свідками цих подій і самі пережили все це.
Олександр Черемісін: Окупація пройшла, звісно, важко як для мене особисто, так і для моєї родини. Довелось складно це пережити. Звичайно ж, ніяких проявів солідарності з окупантами ми не проявляли, відмовились повністю від усіх їхніх пропозицій праці, отримання документів і так далі. Також і сам по собі я знаю, що таке бути заарештованим. Двічі мене заарештовували, двічі я переживав обшуки з усіма різними погрозами. І імітація розстрілів була також, знаю, що це таке. Але витримав усі ці процеси мужньо, пережив всю окупацію й радо зустрічав Збройні сили України вже у момент звільнення. Не скорився волі окупантів ні я, ні моя родина, тому всю складність процесу на собі витримали, як і багато інших херсонців.
Олександр Черемісін на головній площі міста після звільнення Херсона.
“IPC-Південь”: Тобто вас намагались змусити піти працювати у цей фейковий виш, до цієї створеної росіянами копії нашого Херсонського державного університету?
Олександр Черемісін: Ні, ця копія вишу навіть не намагалась мене змушувати йти до них працювати, так, загальні пропозиції до всіх були присутні в інформаційному просторі, але ми жодним чином на них не пристали. Ті ж решта затриманих не повʼязувалась з робочою специфікою, тому що в момент окупації вони переховувались, а також переховували разом і документи Херсонського державного університету, разом їх оцифровували та повністю переводили у цифрову базу, тому також повністю й відмовились від паперових документів. А при затриманні, то це носило вже більш приватний характер, коли, наприклад, (окупанти – ред.) проводили боротьбу з партизанським рухом, перевіряли документи на дорогах, на блокпостах, то саме в такі моменти відловлювали й намагались з мене щось вибити, якусь корисну інформацію.
“IPC-Південь”: Після окупації Ви та Ваша дружина продовжили працювати в нашому виші? Чи продовжуєте свою професійну діяльність?
Олександр Черемісін: Так, звісно. Зберігаючи вірність Україні та Херсонському державному університету, ми продовжили в ньому діяльність. Але після початку обстрілів довелось виїхати до Івано-Франківська – це місто, куди релокований і сам Херсонський державний університет, і ми зараз перебуваємо на роботі тут, в Івано-Франківську, разом з університетом і проводимо тут свою творчу та наукову діяльність.
“IPC-Південь”: Скажіть, будь ласка, де можна ознайомитись з цими збірками? Чи є вони, наприклад, в електронному форматі? Чи можна їх замовити і чи наявні вони, наприклад, в херсонських бібліотеках?
Олександр Черемісін: Так, звичайно, збірки є в електронному варіанті у вільному доступі в Мережі. Ознайомитись з ними можна на кількох платформах: перша платформа – це коли я у 2023 році брав участь у науковому проєкті з документування досвідів війни – це на сайті Центру міської історії міста Львова, там виділена для мене окрема сторінка – Черемісін Олександр Вікторович, де прикріплені мої публікації у вільному доступі, у тому числі й Літопис цивільного спротиву”. Друга книга була переможницею конкурсу Інституту української книги, і публікація її фізичних примірників фінансувалась коштом державного бюджету, тому вони розʼїхались по обласних бібліотеках, і в обласних універсальних наукових бібліотеках кожного обласного центру можна ознайомитись з “живими” примірниками. А також електронний варіант розміщено на платформі Херсонського державного університету, його наукового репозитарію, там є посилання.
“IPC-Південь”: І питання наостанок. Окресліть значення цієї роботи і як вона може допомогти майбутнім поколінням дізнаватись про історію нашої держави і окремо – про історію окупації Херсона з першоджерел, з перших вуст?
Збірка “Літопис цивільного спротиву Херсона у 2022 році”.
Олександр Черемісін: Заради наступних поколінь все це і робиться. Тому що ті, хто памʼятає окупацію, той знає, що багато фото- й відеоматеріалів, які презентували окупацію, багатьом довелось знищити, ліквідувати, оскільки багато хто виїжджав, тож люди чистили свої телефони, видаляли файли. Тому фото- і відеоматеріалів мало. Залишилось все це у памʼяті й тільки сама людина може розповісти про ці процеси. Таким чином, це – створення відповідної джерельної бази для досліджень, для аналізу цих процесів з політичної, економічної, ідеологічної точки зору. Тобто це живий матеріал, який по собі залишили сучасники, свідки цих подій і дійсно це – унікальний момент, тому що так швидко більше жодна історична подія не записувалася. Наприклад, події Другої світової війни – вони вже записувались від учасників процесу у 80-90-х роках, тобто, через аж через 40-50 років після завершення війни. Ці ж події – вони в живій памʼяті одразу записуються, публікуються для того, щоб зберегти абсолютну точність подальших історичних досліджень. Також це збереження локальної памʼяті Херсона, тому що Херсон мало представлений навіть зараз у засобах масової інформації, тому сучасникам потрібно більше знати і про Херсон, і про особливості спротиву, ідентифікації та опору Херсона.
