25 жовтня 2020 року в Херсоні прошли місцеві вибори, але ніхто не передбачав, що за півтора року більшість рад зіштовхнеться з окупацією, а деякі обранці зрадять чи спробують залишитися при владі в умовах подвійних стандартів. На цих виборах проявились приклади героїзму, відваги і самопожертви. Видання МОСТ спробувало озирнутися назад та проаналізувати найкоротшу, але водночас і найдовшу каденцію голів громад та місцевих депутатів в історії України.
Депутати та голови місцевих рад в Україні обираються на п’ятирічний термін, тому каденція обраних у жовтні 2020 року мала завершитися у листопаді 2025 року з обранням нових місцевих органів. Проте повномасштабне вторгнення Росії внесло свої корективи. Якими ж стали ці п’ять років для місцевої влади Херсонщини?
Вибори після адміністративної реформи
Вибори 2020 року стали першими після масштабної децентралізації: об’єднання районів, формування нових громад та ліквідація старих рад. 12 червня 2020 року уряд ухвалив рішення про створення громад, де не встигли раніше. Місцеві вибори проходили вже в 49 нових укрупнених громадах області, які замінили 298 старих рад.
Варто зазначити, що ці вибори виявились досить бурхливими. Багато кандидатів влаштували своєрідні шоу, демонструючи свої таланти в танцях та співі. Зокрема, це стосувалося Артема Кияновського, Володимира Сальдо та Олександра Ткача.
Проте ці вистави не допомогли. Сальдо не став мером, Кияновський та його партія не потрапили до міської ради, а Ткач залишився працювати таксистом. В 2021 році його донька знайшла для батька місце в комунальному підприємстві, проте це більше свідчило про її таланти, ніж його здібності.
Справжнім переможцем вийшов Ігор Колихаєв, який під час виборів вже став віртуальним кандидатом. Як показала практика, ставши мером, зіткнувся з труднощами, оскільки не міг нормально спілкуватися з громадою.
У Херсонській міській раді переважали депутати, які прийшли до влади задля вигоди. Лише один з них, Віталій Бєлобров, застрахував комунальний транспорт у своїй компанії та здобув для себе вигоду.
Інші депутати відчували браунівський рух — хтось скуповував підприємства, а комусь досить було просто приходити на засідання та натискати кнопки.
Чи не вперше за останній час у міській раді не виявилося сильної опозиції. Лише окремі представники фракції намагались протидіяти мера, однак більшість із депутатів виявилась лояльною до його політики.
2022: окупація та спротив
24 лютого 2022 року депутати Херсонської міської ради сподівалися на появу мера, який затримувався у своєму кабінеті. Тоді, навіть попри новини про наступ російських військ, мера не оминула паніка, однак депутати, намагаючись зберегти холоднокровність, продовжували чекати.
Особливо активно себе проявив Володимир Сальдо, який в устах кінофільмів зразка радянського часу виглядав впевненим. Паралельно, багато хто відчував страх та відчай. Ситуація у владі погіршилась, колишні керівники почали залишати місто.
Після захоплення міста на місцеві ради покладалась відповідальність за самоорганізацію та опір агресорам. Влада фактично зникла, і громади залишилися сам на сам з новими реаліями.
Життя без місцевого самоврядування
3 червня 2022 року Президент України ініціював створення військової адміністрації в Генічеську, що згодом наділила начальників військових адміністрацій повноваженнями місцевого самоврядування.
Це рішення дало змогу новим керівникам приймати важливі рішення від імені міської ради і її виконавчого комітету. У доокупованих громадах правобережної Херсонщини такого формату управління простежується і надалі.
У 2023 році передбачалося, що рішення місцевих рад продовжать функціонувати в умовах воєнного стану, проте бюджетні питання і діяльність виконавчих органів залишаються під загрозою.
На сьогодні система регіонального управління виглядає так, що обласна адміністрація сконцентрувала в своїх руках майже всі повноваження, а військові адміністрації стали основними органами управління.
Система, окрім військових адміністрацій, включає землю органів місцевого самоврядування, проте деякі з них не отримали призначення на нові посади.
У резюме: Конституція України гарантує безперервність місцевого самоврядування. Залишається незрозумілим, коли саме відбудуться наступні вибори, адже це питання залишається відкритим.
Проте очевидно, що відновлення місцевих органів влади невідворотне.
