Вчора Херсон пережив жахливий день, який запам’ятається надовго. Це вже не перший раз… Це знову трапилось. Відеозаписи, які поширювались протягом дня, вражають своєю жорстокістю і нікому не хочеться думати, як почувалися ті, хто опинився на місці подій. Це черговий прояв терору, список яких з кожним разом лише збільшується. Невідомо, скільки ще таких днів нам доведеться витримати.
Дехто може сказати: “тримайтеся, жителі Херсона”. І хоча підтримка відчувається, важко уявити, за що ж триматися. Напевно, лише за небом і землею, або за підтримкою одне одного — залишатися людяними, обережними і уважними. Мешканці Херсона стали зовсім іншими.
***
Сьогодні в Херсоні світить сонце. Тепла, приємна погода створює ілюзію спокою. Виглядає так, ніби війна відступила, проте пам’ять нагадує, що загроза все ще присутня. Навіть коли відсутні вибухи, розслаблятися не можна. Кожен день — це боротьба за життя, і важливо пам’ятати, завдяки кому ми маємо можливість жити в цей момент.
***
У Херсоні спостерігаються дивні цикли. Наприклад, ми розбираємо завали в одному з будинків, у який прилетів снаряд. І вже за короткий час на тому ж місці з’являються дрони. За годину пізніше — ще кілька вибухів. Знову й знову, ситуація повторюється. Один з найбезпечніших мікрорайонів, Шуменський, раніше видавався спокійним, але зараз став епіцентром атак. Ціни на житло оскаржують усі традиції — від спокою до війни, яка супроводжує нас постійно.
***
Музика завжди була для мене джерелом радості. Раніше я міг слухати улюблені мелодії будь-де — вдома чи на вулиці. Часто я насолоджувався нею, але тепер доводиться сприймати лише навколишній простір. Це необхідно, адже будь-який звук може стати сигналом небезпеки. Жити в Херсоні схоже на гру у лотерею — прокинувшись живим, вже вважаєш це великим досягненням. На питання “як справи?” відповідь “живі” стала звичною для кожного. Херсонці обрали свій шлях, усвідомлюючи всі ризики.
