«Я завжди гордилася своїм чоловіком», – зазначає Альона, дружина Євгенія Грачова. Це свідчить про спокійну впевненість жінки, яка з перших днів знала, що її чоловік обрав шлях честі та відповідальності.
Інтент продовжує серію публікацій про загиблих захисників у рамках проекту «Герої не вмирають».
У березні 2022 року Євгеній Грачов вступив до Збройних сил України, діючи без зайвих слів та коливань. Він усвідомлював, за що бореться, і розумів, які цінності захищає.
Євгеній Вікторович вирізнявся дисципліною та відповідальністю, прагнучи постійно вдосконалювати свої навички. У 2024 році його професіоналізм та рішучість дозволили виявити і знищити важливий склад ворожого забезпечення, що значно послабило противника та врятувало життя українських військових.
У липні його артилерійський підрозділ вів бої на Херсонщині. Під час виконання особливого завдання Євгеній отримав серйозне поранення. Лікарі протягом двох діб боролися за його життя, та воїн залишився вірним присязі до останнього подиху.
Перед останнім боєм Грачов отримав призначення на офіцерську посаду – командира взводу. Посмертно його представили до державної нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеню.
Альона згадує про мужність та силу духу Євгенія. «Він завжди зберігав спокій і чітко бачив ціль», – зазначає вона. За словами жінки, чоловік був виваженим і терплячим, ніколи не виходив із себе.
Пара познайомилась у 2007 році, а у 2009-му у них народилася донька Кіра, і через шість років – молодша Маргарита. Для Євгенія родина завжди була на першому місці.
Чоловік багато працював, щоб забезпечити своїх доньок. Розпочинав кар’єру на Укрзалізниці, а згодом знайшов справу до душі – пасіку. Робота з бджолами об’єднувала родину, даруючи їм радість та тепло.
Євгеній займався створенням власних настоянок і мазей. Разом з родиною вони збирали мед та працювали на благо своєї справи. Його рідний брат також приєднався до їхнього бізнесу. По завершенню сезону чоловік завжди шукав нову роботу для забезпечення родини.
Старша донька, Кіра, успадкувала риси характеру батька, завжди дотримуючись розважливості та обдуманості. Маргарита була його особливою любов’ю, коли Альона працювала за кордоном, Євгеній сам грав обидві ролі в її житті.
Євгеній мав чіткі принципи, яких дотримувався в будь-якій ситуації. Він ніколи не нав’язував свою думку іншим, але завжди твердо стояв на своєму.
Альона знала, що її чоловік – патріот, який любить свою країну не лише словами, а й справами. У війську він знайшов побратимів і однодумців.
З початком війни чоловіки з села почали облаштовувати блокпости. Євгеній заявив, що не знає, як складеться доля, проте стане на захист країни.
15 березня 2022 року він офіційно став військовослужбовцем ЗСУ. Службу розпочав водієм в автороті, згодом переходив до різних підрозділів, проходячи важкі фізичні тренування.
Командування цінувало його за відданість справі. Євгеній пройшов навчання в Литві і швидко став досвідченим навідником.
Він розпочинав як мінометник, проте згодом виріс до командира групи, де дбав про своїх військовослужбовців, підтримуючи їх у найважчі часи.
Останній раз вони спілкувалися через відеодзвінок. Альона та доньки відпочивали, а Євгеній, бажаючи бути поруч, з вдячністю згадував про них.
«Я завжди гордилася своїм чоловіком, – говорить Альона. – Він витримав усе заради нас і нашої країни».
Його поважали оточення, друзі та колеги. На нього завжди можна було покластися.
Євгеній Грачов пройшов свій шлях до завершення – як справжній воїн та справжня людина.
Антон Терехов
