Сучасний херсонець: втома, але оптимізм. Матеріал про особливості перетворення мешканців Херсона під час війни.
Більше ніж чотири роки війни суттєво змінили свідомість жителів Херсонщини. Протягом 2023 року соціологічні дослідження показали, що попри погіршення психологічного стану, у людей залишається бойовий дух.
Про це виданню «Гривна» повідомив Микола Гоманюк, соціолог та голова обласного відділення Соціологічної асоціації України.
Втома, стійкість та самопідтримка
«Психологічний стан мешканців Херсона погіршується, але вони не демонструють байдужості. Втома від війни зростає, проте немає бажання просто закінчити будь-якою ціною», – підкреслює соціолог.
Цей стан спостерігається як серед тих, хто залишився в громаді, так і серед тих, хто виїхав. Хоча громада розділена, херсонці продовжують жити в єдиному інформаційному полі.
Для містян, які залишилися, найважливішим залишається питання виживання. Вони уникають використання тяжких термінів на кшталт «смерть».
«Люди живуть у постійному стані екзистенційної тривоги, де найголовніше — безпека. У відповідях на запитання вони навіть уникали слів, пов’язаних з насильством, замінюючи їх на більш легкі формулювання», – додає Гоманюк.
Локальний патріотизм та запит на унікальність
Протягом війни локальний патріотизм серед херсонців зріс. Це явище існувало і до початку конфлікту, проте нині його інтенсивність зросла в кілька разів.
Згідно з опитуванням, проведеним нещодавно, 91% респондентів відзначають гордість за те, що вони херсонці, і це відчуття зміцнюється.
Херсонці відчувають свою ідентичність і вважають, що їхній регіон має право на певні привілеї. Підприємець або аграрій вважає, що регіон має право на пільги чи економічну зону, адже вони це заслужили», – зазначає експерт.
Довіра та парадокси
Серед херсонців спостерігається високий рівень довіри до Збройних Сил України та рятувальних служб. Однак недовіра до місцевої влади залишається, що не дивно, оскільки ця недовіра існувала й до конфлікту.
«Цікаво, що порівняно з довоєнним періодом, довіра до комунальних служб зросла. Нині їхня робота сприймається як подвиг в таких умовах», – коментує Гоманюк.
На фоні цього залишається парадокс: довіра до комунальних служб висока, тоді як самій владі жителі досі не вірять.»
Індивідуальна адаптація
В ході досліджень виявляється різниця між тими, хто залишився в місті, та тими, хто виїхав.
«Ми запитуємо респондентів, чи прикрашали вони ялинку на Новий рік. Порівнюючи відповіді, бачимо, що ті, хто залишив Херсон, частіше ставлять ялинку, тоді як мешканці міста дистанціюються від свят», – зазначає соціолог.
Суспільство адаптується, перебуваючи в різних умовах. Наприклад, у місті продовжуються заняття з йоги, аеробіки та художні гуртки навіть в умовах війни.
«Минулого літа бачимо, як молодь грає у волейбол під небом, одночасно пильно спостерігаючи за можливими загрозами з повітря», – додає він.
Портрет сучасного херсонця
Таким чином, сучасний херсонець залишає по собі враження втомленої, але нездоланної людини. Він живе між страхом і надією, продовжуючи вірити в мирне майбутнє свого рідного краю.
На головному знімку: жителі Херсона зберігають високу довіру до Збройних Сил України. Листопад 2022 року, радість мешканців після звільнення.
Фото: фейсбук/Ігор Цуркан
