Науковці Української природоохоронної групи вирушили в експедицію до пониззя Інгульця з метою дослідити вплив війни на степові екосистеми.
Вони аналізували рослинність на фортифікаційних спорудах, у вирвах від вибухів та на інших пошкоджених територіях. Одним з основних завдань стало дослідження стану популяції волошки Пачоського — одного з найрідкісніших видів рослин в Україні.
Волошка Пачоського є ендемічним видом, який росте лише на піщаних ділянках пониззя Інгульця. Її природний ареал обмежений територією Калинівської громади в Херсонській області. Подібні випадки в Україні є поодинокими.
Війна поставила всі місця зростання цього виду в зону активних бойових дій. Додатковим ризиком стали пожежі, будівництво укріплень та підтоплення внаслідок руйнування Каховської ГЕС, через яке вода піднялася до місць, де зростає волошка. Науковці прагнуть визначити, чи вдалося рослині пережити ці випробування.
Відомо лише про два місця зростання цього виду — поблизу сіл Новогреднєве та Бобровий Кут. Загальна чисельність популяції перевищує дві тисячі рослин, що є критично низьким показником для степової флори, і означає реальну загрозу вимирання. Цей вид знаходиться під тиском зникнення на глобальному рівні.
Ботанік Іван Мойсієнко описує історію дослідження волошки Пачоського:
«Довгий час ця рослина вважалася зниклою. Її вперше знайшов Йосип Пачоський на початку XX століття, проте помилково ідентифікував як середньоазійський вид. У 1930-х Михайло Котов довів, що це окремий вид, назвавши його на честь Пачоського. Після цього рослину майже 80 років не знаходили».
Науковець згадує, що у 2008 році він здійснив експедицію з метою пошуку волошки Пачоського. На щастя, рослину вдалося виявити:
«Ми знайшли волошку в тих самих місцях, де її попередньо виявляли Пачоський і Котов. Біля Новогреднєвого залишилося близько 150 особин, оскільки частина пісків там заліснена. У Бобровому Куті популяція більша — близько двох тисяч рослин».
Мойсієнко зазначає, що загрози для виду існували ще до війни:
«Раніше планували заліснити територію біля Бобрового Кута робінією. Ми підготували обґрунтування, чому це недоцільно, адже окрім волошки там ростуть й інші захищені види. Сьогодні нові ризики — розмінування, можливий видобуток піску та післявоєнна відбудова».
Для збереження волошки Пачоського запропоновано створити два заповідні об’єкти: заказник «Бобровий Кут» площею 651 га та пам’ятку природи «Новогреднєвська» на 21,5 га. Інформацію про ці території можна знайти в монографії «Перспективні заповідні об’єкти Херсонської області», виданій у 2020 році.
«Волошка Пачоського висить на волосці. Якщо не забезпечити охорону місць її зростання, ми можемо втратити вид, який не зустрічається більше ніде у світі», — підкреслює Мойсієнко.
Під час експедиції в липні 2026 року науковці Іван Мойсієнко та Тимур Бедернічек відвідали малочисельне місце зростання волошки Пачоського біля Новогреднєвого. Ця територія досі залишається задимленою, тому деталізована перевірка не була можлива, але волошка все ж була виявлена. Попри інтенсивні бойові дії, вона збереглася.
Науковці зустрілися з керівництвом Калинівської громади для обговорення створення природоохоронної території у місцях зростання волошки. Наразі жодне з двох відомих місць не має заповідного статусу.
Фото: Українська природоохоронна група
Місто Сонця – інформаційне видання, новини Херсона, Херсонщини, Події Херсон, Херсонські новини, Україна.
