Мешканці правобережних громад Херсонщини щодня стикаються з реальною загрозою під обстрілами і атаками ворожих дронів, що перетворили їхнє життя на небезпечну гру на виживання.
Попри складні обставини, херсонці зберігають оптимізм і мужність. Психологиня з ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” Інна Корміленко поділилася на своїй сторінці у Facebook відвертими розповідями про життя людей у регіоні.
“Постійне полювання на мирних жителів. Вони виживають під атаками, але без впевненості в те, що кінець цього страждання близький” – Інна Корміленко.
Психологиня описує, як безпілотники російської армії регулярно атакують цивільних, скидаючи боєприпаси прямо на мирних жителів.
“Цивільні стають цілями не зважаючи на вік чи заняття. Дрони загрожують всім, незалежно від того, як ти виглядаєш або де знаходишся” – Інна Корміленко.
Вона підкреслює, що російські оператори дронів, здається, отримують задоволення від того, як їх жертви марно намагаються врятуватися.
“Що відбувається в головах тих, хто керує дронами, неможливо осягнути. Більше мене цікавить, чи є в них душа” – Інна Корміленко.
Корміленко зазначає, що мешканці Херсонщини звикли до постійних обстрілів і знають, як реагувати на загрози.
“Звук дрона означає небезпеку. Це не просто гра, це смертельна загроза. Інноваційні технології, які могли б приносити користь, використовуються для руйнування життя” – Інна Корміленко.
Місцевим жителям дуже складно уникнути загибелі, якщо вони потрапили в поле зору оператора дрона.
“Смерть від атаки дрона не завжди настає миттєво, часто люди страждають від поранень і болю” – Інна Корміленко.
Мешканці продовжують боротися за виживання, попри небезпеку і тяжкі умови, в яких вони опинилися.
“Звертайтеся в поліцію, якщо бачите дрон? На жаль, часто немає можливості це зробити, поліція також не може патрулювати небезпечні зони” – Інна Корміленко.
Корміленко зауважує, що Дніпровське, Велетенське, Кізомис під час війни з Росією стали селами-привидами, де колись процвітав туризм і відпочинок.
“Місцеві мешканці зв’язуються один з одним, щоб координувати рух у небезпечних зонах. Більшість часу вони залишаються вдома, оскільки інфраструктура зруйнована” – Інна Корміленко.
Багато хто з місцевих пече хліб вдома, щоб зайвий раз не ризикувати життям, але знаходяться і ті, хто ризикує, щоб забезпечити односельчан необхідними продуктами.
“Запуск дрона з відстані менше ніж 100 км може нести загрозу життю тих, хто просто їде по дорозі. В руках оператора дрона – життя людей” – Інна Корміленко.
Психологиня задається питанням, чи розуміють російські операції дронів, що за кожною ціллю стоїть життя живої людини і родина.
“Жорстокість і байдужість – це хвороби душі. Ті, хто керують дронами, часто вже не відчувають болю і співчуття” – Інна Корміленко.
Інна Корміленко впевнена, що оператори дронів не розуміють повного масштабу страждань, які вони спричиняють, оскільки бачать все через екран.
Проте психологиня не втрачає надії і вірить у краще майбутнє для Херсонщини.
“Ми всі переживемо ці випробування. Сподіваюся, що одного дня дрони будуть використовуватися для мирних цілей і приноситимуть людям радість” – Інна Корміленко.
