Попри всі труднощі, мешканці Херсона проявляють стійкість. Вони не зупиняються і продовжують працювати, відновлюють свої бізнеси, переїжджають у більш безпечні регіони та знову об’єднують своїх співгромадян.
Однією з таких історій є екоферма “Лиманська коза”, що розташоване в селі Станіслав. Її власниця Олена Бєлозоренко разом з чоловіком і тваринами переїхала на Київщину. Ми звернулися до Олени, щоб дізнатися, як зараз функціонує ферма.
— Олено, розкажіть про вашу діяльність сьогодні: скільки у вас худоби? В якому стані господарство?
— Наша екоферма «Лиманська коза» раніше розташовувалась у Херсонській області, в селі Станіслав. Рік тому ми змушені були переїхати до села Гвоздів на Київщині. Вивезли 30 голів, а наразі наш облік складає 50.
— Коли ви остаточно вирішили виїхати?
- — Ми залишилися в окупації заради тварин, адже їх не могли залишити. Чекали, сподіваючись на деокупацію, але обстріли лише посилювались. Ключовим став день 4 серпня 2023 року — після цього залишатись у Станіславі було неможливо. Спершу нам не було куди їхати з великим стадом та домашніми тваринами. Наша знайома з театру з Херсона, Юлія Бунчак, допомогла зв’язатися з людьми, які мали закинуту ферму на Київщині. Невідомі нам особи надали нам житло та допомогли чим могли.
— Чи приїжджають до вас на дегустацію?
— Коштів на такі заходи не вистачає, тому я почала досліджувати можливості для отримання грантів. Подруги допомогли знайти інформацію, і через три місяці навчання я отримала грант на 100 тисяч гривень для відновлення туристичної локації. Ці кошти допомогли придбати альтанку для гостей. Два тижні тому у нас були останні відвідувачі, але минулими вихідними вона була засипана снігом.
— Який у вас асортимент продукції?
— Я виготовляю близько 30 видів сиру, але на дегустації пропоную близько 16. Є сири різних типів — від звичайної бринзи до твердого сиру з базиліком. Особливо популярний наш халумі, який робимо з м’ятою на грилі. Гості також полюбляють бринзу з в’яленими томатами та часником.
— Для нових читачів, розкажіть, коли була заснована ваша екоферма?
— Сироварінням займаємось вже 8 років. Спочатку у нас було дві кози, потім п’ять. Офіційна реєстрація екоферми «Лиманська коза» відбулась у 2020 році.
— Чому ви обрали таку назву?
— Назву придумала під час навчання, й досі не зовсім розумію чому. Але є цікава історія… Моя подруга Олена Мудра завжди згадує про це. Як тільки ми купили наших перших породистих кіз, то вигулювали їх на пагорбах, де було лиман. Зараз там небезпечно, до тварин важко добратися. Але я маю фото з того часу, де одна з кіз зупинилася і дивиться на лиман. Я показала цю фотографію Олені, і ми разом сміялися над розумною козою.
— Чи часто до вас навідуються херсонці?
— До нас замовляють продукцію з різних регіонів країни, навіть з-за кордону. Часто це херсонці, які приїжджають у гості та підтримують нас. Ми зустрічаємо їх, як рідних – завжди обійми, спогади. Я брала участь у навчанні для бізнесменів із Херсону, і воно стало дуже зворушливим. Ми проводили чотири дні разом, познайомилися ближче, обговорювали, звідки хто, ділилися спогадами. І досі підтримуємо зв’язок.
— Ви кажете, що відправляєте продукцію за кордон? Які терміни зберігання ваших сирів?
— М’які сири потрібно спожити протягом тижня. Якщо вони у вакуумній упаковці, то їх зберігають до десяти днів — бринза, адигейський, халумі. А розпаковані продукти слід вжити протягом п’яти днів. Йогурт зберігається максимум п’ять днів. Тверді сири, такі як качотта, можна їсти й місяць-два.
— Які проблеми вас турбують у цій роботі?
— Основна проблема зараз — це часті відключення електрики. Це дуже ускладнює нашу роботу. Усі запчастини, які в нас залишились, часто виходять з ладу. У нас, звісно, є генератор, але він не може забезпечити всіх потреб. Ще одна серйозна проблема — відсутність води на фермі. У нас немає доступу до води для тварин, ми змушені возити її з дому, що особливо важко в холодну пору року.
Але ми тримаємось завдяки підтримці небайдужих людей. Є багато добрих людей, які допомагають, проте нам не вистачає працівників. Це велике навантаження. Проблеми в основному матеріальні, але в цілому — все добре.
— Але, незважаючи на всі ці труднощі, ви продовжуєте працювати. Що вас мотивує далі займатися своєю справою?
— Наші тварини надихають нас. Вони — це наша родина. Ми їх не вирізаємо, ми їх любимо, як своїх дітей. Вони врятовані від обстрілів, і за це ми дбаємо про них. Робота — це наш порятунок у такий важкий час. Це думка, яка нас підтримує під час війни.
Тварини — це перше. Друге — це неймовірні люди навколо нас, які нас надихають.
Цей матеріал підготовлений у рамках програми стипендій для українських медіа від Лабораторії журналістики суспільного інтересу, що є частиною ініціативи «Голоси України» за участі Європейського центру свободи преси та медіа. Проект фінансується Федеральним офісом Міністерства закордонних справ Німеччини. Зазначені грантодавці не впливають на редакційний контент.
Місто Сонця – інформаційне видання, новини Херсона, Херсонщини, Події Херсон, Херсонські новини, Україна.
