“Я заїжджав з Кривого Рогу. На першому блокпосту мене зупинили російські військові. Спочатку забрали телефон, а потім зупинили у селі Миловому. Там були військові, які мене зупинили, і почали допит. Забрали машину, гроші, документи — все,” — згадує він.

Дмитро Юрченко. Суспільне Одеса
Дмитра затримали 4 квітня 2022 року. Російські війська пояснили, що чоловік був у списках українських військових і міг передавати важливу інформацію. “Я пояснював, що просто їду додому, везу ліки та продукти, але ніхто мені не вірив,” — говорить Дмитро.
Після цього його перевели у підвальне приміщення, яке називали “холодним”. Умови були жахливими: сирий грунт, переповнене приміщення.
“Сидіти не було на чому. Там ми провели три дні, коли нас не водили на допити. На допитах все починалося з запитань, але закінчувалося побиттям,” — згадує херсонець.
Він також згадав про тортури. Окупанти застосовували електричний струм.
“Електрошокером били нижче пояса, і біль був настільки сильний, що я втрачав свідомість,” — розповідає Дмитро.
Полонені також були змушені виконувати фізичну працю, зокрема копати окопи для російських військових. “Копали в темряві, під погрозами, щоб нас не били,” — наголосив він.

У сквері в Одесі. Суспільне Одеса
Після спілкування з військовим командиром, рідні Дмитра звернулися до поліції, і це призвело до додаткових тортур. “Після дзвінка мені стали загрожувати,” — розповідає чоловік.
Врешті-решт, його звільнили, але чоловік пережив тяжкі випробування. “В 5 ранку мене повели до комбата і сказали, що відпускають. Він віддав мені документи та гроші,” — згадав Дмитро про свої останні дні в полоні.
Після звільнення чоловік повернувся на територію, контрольовану Україною, але умови полону сказалися на його здоров’ї. У лікарів виявили пухлину голови, яка потребує спостереження. “Ці кілька днів у полоні залишили серйозні наслідки,” — зазначив Дмитро.
Після повернення додому він деякий час відпочивав, але згодом вирішив допомагати іншим. “Ми намагалися дати людям роботу, щоб вони могли продовжити жити,” — розповідає він про свою волонтерську діяльність.
Після деокупації правобережжя Дмитро відновив волонтерську роботу, доставляючи гуманітарну допомогу. “Ми забезпечували людей ліками, оскільки у Херсоні їх не було,” — підкреслює він.
Наразі Дмитро не відвідує рідні місця через постійні обстріли: “Хотілося б додому, але поки це небезпечно,” — підсумував він.
Суспільне Херсон