Ігор, військовослужбовець 34-ї окремої бригади берегової оборони 30 Корпусу морської піхоти ВМС Збройних Сил України, з позивним “Дніпро”, служить в армії з 2003 року. На початку повномасштабного вторгнення він захищав Херсон та виконував обов’язки командира одного з батальйонів територіальної оборони.
У розмові з кореспондентами Суспільного Херсон, він повідомив про те, як, незважаючи на чисельну перевагу Російської Федерації в особовому складі та озброєнні, їхній підрозділ вдалося стримувати просування противника від 24 лютого до 1 березня. Коли Херсон було окуповано, Ігор продовжив спротив у підпіллі, а після евакуації на підконтрольну територію повернувся до служби.
Станом на березень 2025 року, ТРЦ “Фабрика” у Херсоні виглядає так. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
У перший день вторгнення, 24 лютого, Ігор очолював батальйон місцевої тероборони. Його підрозділ отримав велику кількість добровольців.
“Часу було мало, а людей багато, тому змогли швидко прийняти новий особовий склад. Добровольці, зокрема й мешканці Херсона, охоче йшли захищати свою область і країну,” — згадує Ігор.
Ігор “Дніпро” біля ТРЦ “Фабрика”, Херсон, березень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Ігор відзначає, що місце дислокації їх підрозділу постійно змінювалося: формували бригади, забезпечували людей зброєю, проводили розвідки і облаштовували позиції для вогневої засідки.
“Завдань не бракувало. Люди справлялися з усім, що їх просили. На той час наше озброєння складалося переважно з стрілецької зброї: автоматів Калашникова та невеликої кількості гранат і РПГ. Ми усвідомлювали, що противник значно сильніший. Утримати їх нашими силами було неможливо — йшли великі сили, застосовувалася авіація, вертольоти. Згодом почали рухатися колони техніки,” — розповідає військовий.
Руїни торгівельного центру “Фабрика”, Херсон, березень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Попри перевагу армії РФ, оборонні позиції в Херсоні тримали протягом шести днів.
“З 24 лютого по 1 березня відбувалося багато різних подій: бої в місті та за його межами. Окремо згадаю бої за Антонівський міст, де наш підрозділ виконував завдання по наданню прикриття іншим групам. Наступного дня моя рота висунулася у зону Дар’ївського мосту, де проводила розвідку та встановлювала спостережні пости,” — згадує Ігор.
Ігор “Дніпро” серед руїн торгівельного центру “Фабрика”, Херсон, березень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Він згадує, як ворог підтягнув більше техніки до Херсона, в той момент усі зрозуміли, що російські військові йдуть у місто.
“Танки і особовий склад підтягувалися з різних напрямків, що фактично заблокувало всі основні шляхи,” — додає Ігор.
1 березня 2022 року російські війська увійшли в Херсон. Один з боїв відбувався у районі ТРЦ “Фабрика”, де Ігор знаходився з ротою.
“Я залишався на зв’язку з командиром. Коли побачили рух техніки, отримали команду “до бою”. На даху “Фабрики” була гранатометна позиція, звідти почали стріляти по танках. В результаті росіяни відкрили вогонь по ТРЦ. Мы намагалися утримати наші позиції якомога довше, затримуючи супротивника,” — розповідає військовий.
Наслідки обстрілів військ РФ на фасадах ТРЦ “Фабрика”, Херсон, березень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Коли Херсон був захоплений, військові тероборони продовжували спротив. Ігор відзначає: “Коли я покинув місто, на душі полегшало. І хоча я усвідомлював ризики, коли повернувся вже до контрольованої території, зрозумів, що треба виконувати завдання. Мотивував особовий склад, адже багато хто втратив усе.”
Після евакуації він продовжив бойову службу, брав участь у боях в інших регіонах, а про звільнення Херсона дізнався, перебуваючи на Харківщині.
“Повернувшись додому в Херсон, я відразу вирушив до свого рідного дому. Це було радісно. Наразі продовжую виконувати бойові завдання в Херсоні та області. Як і всі, мрію про швидке завершення війни,” — підсумував Ігор.
